Асапов Валерій Григорович

Асапов Валерій Григорович рос. Валерий Григорьевич Асапов
Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження	1 січня 1966(1966-01-01)  Костянтинівка^[d], Малмизький район^d, Кіровська область, РРФСР, СРСР
Смерть	23 вересня 2017(2017-09-23) Дейр-ез-Зор, Сирія (мінометний обстріл)
Поховання	Федеральне військове меморіальне кладовище^d
Alma Mater	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації  і Рязанське повітряно-десантне командне училище
Військова служба
Приналежність	Росія
Війни / битви	Грузино-абхазький конфлікт Перша чеченська війна Друга Чеченська війна Інтервенція Росії в Сирію Війна на сході України
Командування
5-та загальновійськова армія
Знак поранення^d Academic badge^d Радянська гвардія

Валерій Григорович Асапов (1 січня 1966 — 23 вересня 2017, під м. Дайр-ез-Заур, Сирія) — російський воєначальник. Гвардії генерал-лейтенант (2016). Герой Російської Федерації (2017, посмертно).

Біографія

Син робітників. Закінчив в 1987 році Рязанське вище повітрянодесантне командне училище (з відзнакою).

Проходив службу у 104-му та 234-му парашутно-десантних полках. За десять років пройшов шлях від командира взводу, заступника командира роти — інструктора повітряно-десантної підготовки, командира роти до начальника штабу — заступника командира батальйону, а потім і командира батальйону.

У 1992—1993 роках у складі змішаних миротворчих сил служив у Південній Осетії. У січні 1995 року на посаді начальника штабу батальйону та званні майора був відряджений до Чечні. Під час боїв за Грозний отримав тяжке вогнепальне поранення лівої гомілки з перебиттям обох гомілкових кісток. Був цілий рік прикутий до ліжка і переніс чотири операції. Так як одна його нога стала коротшою за іншу на три сантиметри, Асапов залишився на все життя кульгавим, через що за ним закріпилося прізвисько «Кульгавий генерал»[1].

З 1997 по 2000 рр. — слухач Військової академії ім. М. Фрунзе (Москва), після закінчення якої був призначений заступником командира колишнього 345-го окремого гвардійського повітрянодесантного полку, який тоді входив до складу миротворчих сил ЗС РФ в Абхазії.

В 2001 році призначений командиром 345-го окремого парашутно-десантного полку[2].

2003—2007 рр. — заступник командира, начальник штабу 98 повітрянодесантної дивізії (Іваново) ПДВ. У 2003–2004 роках брав участь у Другій чеченській війні.

2007—2010 рр. — командир 18 кулеметно-артилерійської дивізії (Гарячі Ключі, Курильські острови) Далекосхідного ВО;

2010—2011 рр. — слухач Академії Генерального штабу ЗС РФ (Москва);

2011—2013 рр. — командир 37 окремої мотострілецької бригади (Кяхта, Республіка Бурятія) 36 Армії (Улан-Уде) Східного військового округу;

2013—2014 рр. — заступник командувача 5 Армії (Уссурійськ, Приморський край) Східного військового округу;

з 01.2014  — командувач 68 армійського корпусу (Южно-Сахалінськ) Східного військового округу.

У липні 2015 р. відправлений у «службове відрядження» до м. Ростов-на-Дону. Згідно з заявою Головного управління розвідки міністерства оборони України, у серпні 2015 року Асапов під прізвищем прикриття «Примаков» став командувачем 1 армійського корпусу ДНР (м. Донецьк, Україна) Центру територіальних військ Південного військового округу[3].

З серпня 2016 і до своєї загибелі був командувачем 5-ї загальновійськової армії, в лютому 2017 року як військовий радник був відправлений у відрядження до Сирії, де став командиром сирійського 5-го добровольчого штурмового корпусу. Загинув під час мінометного обстрілу сирійських позицій бойовиками ІДІЛ у Дайр-ез-Заурі у вересні 2017 року[4].

Похований 27 вересня з військовими почестями під гімн Росії та рушничний салют на Федеральному військовому меморіальному цвинтарі в Москві.

Нагороди

Отримав численні нагороди, серед яких:

• Звання «Герой Російської Федерації» (20 грудня 2017, посмертно);
• Орден Мужності (1996);
• Орден Герой Республіки (Сирія). Вища державна нагорода, яка присуджується в тому числі і «військовослужбовцям братніх та дружніх армій, які беруть участь поряд із Сирійською арабською армією у боротьбі проти терористичних банд та ворожих елементів»[5].

Джерела

• Асапов у базі даних сайту "Миротворець"

Примітки

1. Наш батяня-комбат и …военный стратег. Рабочий край. 1 ноября 2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 7 ноября 2017.
2. В. Г. Асапов. Krasnaya Zvezda. 26 вересня 2017. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 18 жовтня 2023.
3. Генерал-лейтенант ЗС РФ Асапов Валерій Григорович. Главное управление разведки Министерства обороны Украины. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 24 сентября 2017.
4. Ирек Муртазин (26 сентября 2017). «Кто послал генерала на передовую?». Погибший в Сирии генерал-лейтенант российской армии по статусу просто не мог там находиться. Комментарии военных экспертов. Новая газета. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 26 сентября 2017.
5. Order of the Hero of the Republic can be awarded to members from brotherly and friendly armies. Сирийское арабское информационное агентство. 11 февраля 2016. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 1 октября 2017.