Арзуманян Григорій Агафонович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Арзуманян.
Арзуманян Григорій Агафонович
вірм. Գրիգոր Աղաֆոնի Արզումանյան Редагувати інформацію у Вікіданих
Прапор
Прапор
 7-й Голова Ради міністрів Вірменської РСР
1972 — 1976
Попередник: Бадал Мурадян
Наступник: Тадей Саркісян
 
Народження: 22 квітня 1919(1919-04-22)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кавартd, Зангезурський повіт, Єлизаветпольська губернія, Азербайджанська Демократична Республіка[1][2]
Смерть: 28 листопада 1976(1976-11-28)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих (57 років)
Єреван, Вірменська РСР, СРСР[2]
Поховання: могила Григора Арзуманянаd Редагувати інформацію у Вікіданих і Пантеон імені Комітаса Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Вірменський державний інженерний університет (1941)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: ВКП(б)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди:
орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора медаль «За оборону Кавказу»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Арзуманян Григорій Агафонович (22 квітня 1919, село Каварт Еріванської губернії, тепер Вірменія — 28 листопада 1976, місто Єреван, тепер Вірменія) — радянський державний, партійний та політичний діяч, голова Ради міністрів Вірменської РСР у 1972—1976 роках. Член Бюро ЦК КП Вірменії. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у березні — листопаді 1976 року. Депутат Верховної ради Вірменської РСР. Депутат Верховної ради СРСР 7-го і 9-го скликань.

Біографія

Народився в родині селянина.

З 1937 по 1941 рік — студент автодорожнього факультету Єреванського політехнічного інституту, за фахом інженер-будівельник мостів і доріг.

З червня 1941 по 1946 рік служив у РСЧА: слухач Ленінградської військово-транспортної академії; представник наркомату оборони СССР на Московсько-Донецькій залізниці з евакуації; помічник військового коменданта пересування військ Закавказького фронту. Служив на Ленінградському, Північно-Кавказькому, Південному, Закавказькому фронтах і в Чорноморській групі військ.

Член ВКП(б) з 1944 року.

З 1946 року — начальник групи, начальник пошукової експедиції Головного дорожнього управління при Раді міністрів Вірменської РСР.

З 1948 по 1952 рік — інструктор транспортного відділу ЦК КП(б) Вірменії.

У 1952—1953 роках — завідувача промислово-транспортного відділу Єреванського окружного комітету КП Вірменії.

З квітня 1953 по 1954 рік — начальник Головного дорожнього управління Вірменської РСР. У 1954 році працював заступником міністра автомобільного транспорту й шосейних доріг Вірменської РСР.

У 1954—1955 роках — 1-й секретар Ленінського районного комітету КП Вірменії.

У 1955—1959 роках — секретар, 2-й секретар Єреванського міського комітету КП Вірменії.

1956 року закінчив заочно Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

З 1959 по жовтень 1965 року — інструктор відділу партійних органів ЦК КПРС по союзних республіках у Москві.

14 жовтня 1965 — 23 листопада 1972 року — секретар ЦК КП Вірменії.

21 листопада 1972 — 28 листопада 1976 року — голова Ради міністрів Вірменської РСР.

Помер 28 листопада 1976 року після важкої хвороби в місті Єревані.

Нагороди

Примітки

  1. ↑ а б в г Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. ↑ а б в г Հայկական համառոտ հանրագիտարան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 1.

Джерела