А́ргос (дав.-гр. Ἄργος ) — персонаж давньогрецької міфології , четвертий цар Аргоса , син Зевса (або Апіса ) і Ніоби . Став царем або після Форонея , або після Апіса. Одружився з Евадною , з нею мав синів Форбанта (за деякими джерелами його мати була Мелантоміка), Екбаса , Піранта , Епідавра , Кріаса і Тірінфа .
Він є епонімом міста Аргос, назвав Пелопоннес Аргосом. На його честь названо ще гай, у якому за легендою сховалися 5 тисяч жителів Аргоса під час спартанської навали у V столітті до н. е. Спартанський цар Клеомен I наказав його підпалити і всі ті, хто там сховався, згоріли насмерть.
Аргос привіз з Лівії пшеницю і вперше посадив її на теренах Пелопонесса. Також він заклав у Харадрі храм Деметри Лівійської. Помер в Аргосі, там його й поховано.
Королівські титули
Попередник:Апіс
цар Аргоса Наступник:Кріас
Павсаній , Ἑλλάδος περιήγησις (Опис Еллади), 2, 16, 1; 2, 22, 5; 2, 25, 8; 3, 4, 1. (гр.) Псевдо-Аполлодор , Βιβλιοθήκη (Бібліотека), II 1, 1—2; 2, 2-3. (гр.) Гай Юлій Гігін , Fabulae («Міфи»), 145. (лат.) Аврелій Августин , De Civitate Dei (Про град божий), XVIII 6. (лат.) Мифы народов мира: Энцикл. в 2 т. / гл. ред. С. А. Токарев. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Т. 1 : А—К. — С. 100. (рос.)
Karl Kerényi, Die Mythologie der Griechen — Die Götter- und Menschheitsgeschichten. dtv, München 1994. ISBN 3-423-30030-2 (нім.)
Michael Grant, John Hazel, Lexikon der antiken Mythen und Gestalten. dtv, München 2004. ISBN 3-423-32508-9 (нім.)
Robert von Ranke-Graves, Griechische Mythologie — Quellen und Deutung. rororo, Hamburg 2001. ISBN 3-499-55404-6 (нім.)
West, M.L. (1985), The Hesiodic Catalogue of Women: Its Nature, Structure, and Origins, Oxford, ISBN 0198140347 (англ.)
Argus Griechische Mythologie [1] [Архівовано 27 травня 2018 у Wayback Machine .] (нім.)
