Антон Едуард ван Аркель

Зображення
Громадянство Нідерланди[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата народження 19 листопада 1893(1893-11-19)[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народження 'с-Гравензанде Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті 14 березня 1976(1976-03-14)[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих (82 роки)
Місце смерті Лейден Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід діяльності хімік, викладач університету
Сфера роботи хімія Редагувати інформацію у Вікіданих
Працівник у Лейденський університет[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посада ректор Лейденського університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Заклад освіти Утрехтський університет[5] Редагувати інформацію у Вікіданих і Лейденський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівник Hugo Rudolph Kruytd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти / докторанти Jan Joop Hermansd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих, Johannes Marinus Stevelsd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих, George Schuitd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих, Albert Jan Stavermand[5] Редагувати інформацію у Вікіданих, Frits Böttcherd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих, Jan Heinrik van Santend[5] Редагувати інформацію у Вікіданих і Evert Willem Gorterd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Член у Нідерландська королівська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Антон Едуард ван Аркель у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Антон Едуард ван Аркель (нар. 19 листопада 1893 — пом. 14 березня 1976) — нідерландський хімік.

Ван Аркель запропонував назви «пніктоген» і «пніктид» для позначення хімічних елементів у групі 15 (група азоту або сімейство азоту) періодичної системи.[6]

Ван Аркель разом з Яном Хендріком де Буром розробили метод отримання дуже чистого вольфраму: дисоціацію парів хлориду вольфраму на розжареному сердечнику, відомий як процес Ван Аркеля–де Бура[7]. Цей метод пізніше використовувався ним самим та іншими для багатьох інших металів і неметалів. Таким чином Ван Аркель і де Бур запропонували перший метод виготовлення чистого титану.

У 1962 році Ван Аркел став членом Нідерландської королівської академії мистецтв і наук.[8]

Примітки

  1. ↑ а б Leidse Hoogleraren
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Anton Eduard van Arkel — 2009.
  4. ↑ а б SNAC — 2010.
  5. ↑ а б в г д е ж и к Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  6. ↑ Girolami, Gregory S. (2009). Origin of the Terms Pnictogen and Pnictide. Journal of Chemical Education. 86 (10): 1200. doi:10.1021/ed086p1200.
  7. ↑ Перші роботи по отриманню металу методом термічної дисоціації галоїдів були виконані на тетрахлориді цирконію. Значним вдосконаленням цього методу було відкриття, що тетрайодид цирконію дисоціює на метал і галоїд значно швидше, ніж інші галоїди. Антон Едуард ван Аркель і Ян Гендрік де Бур були авторами цього вдосконалення
  8. ↑ Anton Eduard van Arkel (1893 - 1976). Royal Netherlands Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 14 травня 2022.