Антоніос Васілакіс
Антоніос Васілакіс або Antonio Vassilacchi, також L'Aliense тобто чужинець (грец. Αντώνιος Βασιλάκης, італ. Antonio Vassilacchi Мілос, 1556 — 15 квітня, 1629, Венеція) — венеційський художник зламу XVI–XVII ст. Працював у містах Венеція, Падуя, Сало, Перуджа. ЖиттєписМайбутній художник народився на острові Мелос. В молоді роки сина родина Васілакіс перебралась у місто Венеція. У зв'язку і запеклою боротьбою з поневоленням турками-османами, грецькі мешканці колишніх територій Візантії та островів масово емігрували у князівства Італії. Серед емігрантів був і малий Антоніос Васілакіс. У Венеції був квартал греків-емігрантів, але не всіх греків місцеві венеційці сприймали своїми. Не своїм, чужинцем був і Антоніос Васілакіс, що відбилось у прізвиську L’Aliense (чужинець). В майстерні ВеронезеМолодий Антоніос 1572 року влаштувався до майстерні художника Паоло Веронезе. [1574]] року його залучили до створення тріумфальної арки до прибуття у Венецію короля Франції Генріха ІІІ, проект котрої створив архітектор Андреа Палладіо. Над декором арки працювали Якопо Тінторетто та Паоло Веронезе, у майстерні котрого працював і Вассілакі. Відомо, що він був помічником Паоло Веонезе при створенні ним фресок. Співпрацював він також із іншими братами родини Кальярі. Разом із художником Бенедетто Кальярі 1579 року він працював над фресками палацу єпископа у місті Тревізо. Його запросив помічником художник і архітектор Даріо Варотарі (1539–1596), коли працював над декоруванням вілли Емо Каподілісти у Монтеккіа поблизу міста Падуя. Відновлювальні роботи в Палаці дожів1577 року Палац дожів у Венеції постраждав від пожежі. Масштаб ремонтно-відновлювальних робіт був настільки великим, що з ним не міг би упоратись один художник. Над декором Палацу дожів працювало декілька майстрів, залученим до робіт був і Антоніос Васілакіс. Він отримав завдання декорувати практично усі важливі зали, серед котрих — Зала нарад Десяти, Зала Великої Ради, зала Сенату, Зала компасу. Робота в церкві Сан Джорджо Маджоре1559 року бенедиктинські ченці наважились оновити декор в церкві Сан Джорджо Маджоре. Декор вівтаря доручили створити Архітекторові Андреа Палладіо. Палладіо невдовзі помер, роботи в церкві затяглися на двадцять один рік. Нарешті проект доручили Васілаккі. За його проектом були створені чотири євангелісти з бронзи, що і прикрасили вівтар церкви. Бенедиктинському ордену належала також церква св. апостола Петра у місті Перуджа. Васілаккі отримав замову на цикл картин з житія Христа. 1602 року художник працював для собору у місті Сало. Останні роки1600 року митець став членом Товариства св. Миколая греків у Венеції, одної з найактивніших громад іноземців у місті. Художник мав власного історіографа. Ним був художник і учень майстра Карло Рідольфі. Син художника Стефано теж став художником. Він співпрацював із батьком, але помер молодим. Дві доньки художника стануть чорницями. Серед учнів митця був Томмазо Долабелла (бл. 1570-1650). Антоніос Васілакіс помер 73-річним 15 квітня 1629 року у Венеції і був похований наступного дня. Галерея обраних творів
Джерела
Посилання
|