Антонов Олексій Костянтинович

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Олексій Антонов.
Антонов Олексій Костянтинович
Народився8 червня 1912(1912-06-08)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гродно, Російська імперія[2]
Помер9 липня 2010(2010-07-09) Редагувати інформацію у Вікіданих (98 років)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик
Alma materСанкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЦК КПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Верховної ради СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 3-го ступеня Сталінська премія
Order of Friendship

Олексій Костянтинович Антонов (нар. 8 червня 1912(19120608), місто Гродно, тепер Республіка Білорусь — 9 липня 2010, місто Москва) — радянський державний діяч, заступник голови Ради Міністрів СРСР, міністр електротехнічної промисловості СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1971 роках. Член ЦК КПРС у 1971—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (7.06.1982). Почесний член Російської інженерної академії.

Життєпис

Народився 27 травня (8 червня) 1912 року в родині вчителів. Після закінчення середньої школи із-за непролетарського походження не міг відразу поступити у вищий навчальний заклад і пішов працювати на завод. З 1930 року працював слюсарем подрібнювального заводу в місті Луги Ленінградській області.

У 1935 році закінчив Ленінградський політехнічний інститут, інженер-електромеханік.

У 1935 році — старший кочегар 1-ї гідроелектростанції в місті Ленінграді. У 1935—1936 роках — інженер проєктного бюро Біломорсько-Балтійського каналу. Одночасно в 1935—1938 навчався в аспірантурі Ленінградського політехнічного інституту.

У 1937—1938 роках — інженер-електрик, у 1938—1940 роках — начальник лабораторії, у 1940—1941 роках — начальник центральної лабораторії, у 1941—1942 роках — заступник головного конструктора заводу № 379 в Ленінграді.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1942—1943 роках — начальник виробництва, у 1943—1945 роках — головний інженер — заступник директора авіаційного заводу № 179 в місті Раменське Московської області. У 1945—1953 роках — головний інженер — заступник директора авіаційного заводу № 218 в Ленінграді. У 1953—1957 роках — головний інженер — заступник директора авіаційного заводу № 448 в Ленінграді.

У 1957—1958 роках — головний інженер управління авіаційної промисловості, в 1958 році — начальник управління авіаційної промисловості, в 1958—1959 роках — начальник управління агрегатобудування, в 1959 році — начальник управління приладобудування і агрегатобудування, в 1959—1961 роках — заступник голови Ленінградського економічного адміністративного району.

У 1961—1965 роках — голова Ради народного господарства (раднаргоспу) Ленінградського економічного адміністративного району.

З 2 жовтня 1965 року по 19 грудня 1980 року — міністр електротехнічної промисловості СРСР.

З 19 грудня 1980 року по 1 жовтня 1988 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР. Одночасно в 1985—1988 роках — постійний представник СРСР при Раді економічної взаємодопомоги (РЕВ), в 1986—1988 роках — 1-й заступник голови Державної зовнішньоекономічної комісії Ради Міністрів СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 червня 1982 року за великі заслуги перед Радянською державою і у зв'язку з сімдесятиріччям з дня народження Антонову Олексію Костянтинович присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордену Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З жовтня 1988 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 9 липня 2010 року. Похований в Москві на Троєкурівському цвинтарі.

Нагороди і звання

Примітки

  1. ↑ Munzinger Personen
  2. ↑ Антонов Алексей Константинович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела

  • Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Историко-биографический справочник./Сост. В. И. Ивкин. Москва, 1999.
  • Антонов Алексей Константинович [Архівовано 8 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)