Антипартійна група Маленкова, Кагановича, Молотова, Булганіна, ШепіловаАнтипарті́йна гру́па Маленко́ва, Кагано́вича, Мо́лотова, Булга́ніна і присталого до них Шепі́лова[1][2][3] — назва, що офіційно використовувалася в радянській пресі для позначення групи партійних діячів (В. М. Молотов, Г. М. Маленков, Л. М. Каганович), що спробували в червні 1957 р. змістити М. С. Хрущова з посади 1-го секретаря ЦК КПРС. Учасники групи, за окремими винятками, були старими соратниками Сталіна — їхній вплив став помітно зменшуватись після доповіді Хрущова на ХХ з'їзді КПРС. Д. Т. Шепілов підтримав групу, висловивши особисті претензії до Хрущова. «Українська радянська енциклопедія» 1958 року так описує ці події.
Фактично склад групи був набагато ширшим — Пленум ЦК, який відкрив Г. К. Жуков зосередив критику на чотирьох учасниках групи та на їхніх злочинах у роки правління Сталіна, щоб переманити на сторону Хрущова інших учасників. Д. Т. Шепілов не брав участі у репресіях, однак Хрущов, котрий вважав його своїм висуванцем, хотів покарати його за зраду. У результаті Пленуму ЦК КПРС, що відбувся в червні 1957 р. учасники групи були виведені зі складу Президії ЦК та з ЦК КПРС, зняті з керівних державних постів, а в 1962 р. виключені з партії. XXI з'їзд КПРС схвалив рішення Червневого пленуму ЦК (1957). XXI з'їзд КПРС у своїй резолюції відзначав:
У групу також входили К. О. Ворошилов, М. О. Булганін, М. Г. Первухін, М. З. Сабуров, які спочатку «відбулись» меншими покараннями (Ворошилов до 1960 г. залишався Головою Президії ВР СРСР, Булганін до 1958 залишався Головою Ради Міністрів СРСР, Первухін був переведений із членів у кандидати в члени Президії ЦК (однак фактично перестав брати участь у його засіданнях), Сабуров — понижений до звичайного члена ЦК). Однак надалі й до них були застосовані санкції — зокрема, Булганін був позбавлений маршальського звання. Примітки
Література
|