Анрі Фекур

Анрі Фекур
фр. Henri Fescourt
Ім'я при народженніМарселін Анрі Фекур
Дата народження23 листопада 1880(1880-11-23)
Місце народженняБезьє, Франція
Дата смерті13 серпня 1966(1966-08-13) (85 років)
Місце смерті
Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція
ГромадянствоФранція Франція
Професіякінорежисер, сценарист, продюсер
IMDbID 0275220
Нагороди та премії
Анрі Фекур у Вікісховищі

Анрі́ Феку́р (фр. Henri Fescourt; 23 листопада 1880, Безьє Франція — †13 серпня 1966, Неї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер.

Життєпис

Марселін Анрі Фекур народився 23 листопада 1880 року в Безьє (департамент Еро у Франції). Здобувши юридичну освіту, працював журналістом та музичним критиком.

У 1912 році Фекур поступив на службу у фірму «Гомон» де завдяки підтримці Луї Фейяда отримав першу самостійну постановку. Після ряду банальних короткометражних стрічок поставив «Фантазію мільярдера» (1912) та «Великого сеньйора» — перші фільми, що мали власний творчий почерк. Потім зрежисував «Втрачене щастя», «Париж — Санкт-Петербург», «Тридцять п'ять першого» — фільми, відмічені пошуками паралельного монтажу та способів розв'язки інтриги[1].

Після Першої світової війни Анрі Фекур ставить свої найзначніші фільми, дотримуючись правил багатосерійного кінороману, — «Знедолені» (1925), який став однією з найкращих екранізацій роману Віктора Гюго, а їх з моменту винаходу кіно було десять, та нову версію «Монте-Крісто» (1929)[2]. Серед інших помітних фільмів Фекура 1920-х років: «Рулетабіль у циган» (за романом-фельєтоном, надрукованим у газеті «Матен»[2], 1922), «Мандарин» (1923), «Захід» (1927) та ін.

Після приходу звуку Анрі Фекур тривалий час не працював і повернувся в кіно лише наприкінці 1930-х років, поставши три звукові стрічки: «Південний бар» (1938), «Лицем до долі» (1939) та «Повернення полум'я» (1942) — високопрофесійний, але малоцікавий з художньої точки зору фільм[1].

Анрі Фекур є автором кількох книг про театр та однієї з найкращих книг з історії французького кіно «Віра і гори, або Сьоме мистецтво у минулому» (фр. La Foi et les Montagnes ou le 7e art au passé)[1].

Помер Анрі Фекур 13 серпня 1966 року у Неї-сюр-Сен (департамент О-де-Сен, Франція).

Фільмографія (вибіркова)

Режисер
Рік Українська назва Оригінальна назва
1912 Париж — Санкт-Петербург Paris-Saint-Pétersbourg, minuit trente-cinq
1921 Матіас Сандорф Mathias Sandorf
1922 Рулетабіль серед циган Rouletabille chez les bohémiens
1923 Мандарин Mandrin
1925 Знедолені Les misérables
1927 Захід L'occident
1928 Мальтійський будинок La maison du Maltais
1929 Монте-Крісто Monte Cristo
1930 Будинок зі шпилем La maison de La Flèche
1938 Захід L'occident
1938 Південний бар Bar du sud
1939 Лише я вас люблю Vous seule que j'aime
1939 Лицем до долі Face au destin
1942 Повернення полум'я Retour de flamme

Публікації

  • Henri Fescourt, La Foi et les Montagnes ou le 7e art au passé, Paul Montel éditeur, 1959, prix Armand-Tallier 1961 du meilleur livre de cinéma

Примітки

  1. ↑ а б в Ямпольский М. Б. Анри Фекур и Жан-Луи Буке // Из истории французской киномысли. — М. : Искусство, 1988. — С. 105.(рос.)
  2. ↑ а б Садуль та 1958-1982, 4.

Джерела

Посилання