Анрі Валлон (історик)

Анрі Валлон
фр. Henri Wallon
Ім'я при народженніфр. Henri-Alexandre Wallon
Народився23 грудня 1812(1812-12-23)[1][2][…]
Валансьєнн[4]
Помер13 листопада 1904(1904-11-13)[1][2][…] (91 рік)
Париж[5][4]
Похованняцвинтар Монпарнас
Країна Франція[6]
Діяльністьполітик, історик Нового часу, письменник
Alma materВища нормальна школа
Відомі учніJules Girardd
Знання мовфранцузька[2]
ЧленствоАкадемія надписів та красного письменства (1904)[7][8], Туринська академія наук[4] і Société de l'histoire de Paris et de l'Île-de-Franced
Посададепутат Національних Законодавчих зборів Другої Республікиd, депутат Національної асамблеї Франції, Пожиттєвий сенаторd, декан, президент[d] і Q99197615?
ДітиAdèle-Jeanne Wallond, Paul Wallond і Étienne Wallond
Нагороди

Анрі Александр Валлон (фр. Henri Alexandre Wallon; 23 грудня 1812, Валансьєнн — 13 листопада 1904, Париж) — французький історик і політичний діяч-монархіст, депутат і міністр; автор французької республіканської конституції 1875 року.

Біографія

В 1831 році вступив до Вищої нормальної школи, успішно її закінчив і став викладачем історії в Парижі, спочатку в середній школі, а потім (1838) в тому навчальному закладі, де вчився сам, і (з 1840) в Сорбонні, де він спочатку заміняв Гізо, а згодом (1850) отримав самостійну катедру.

У 1849 році він був обраний до Національних зборів, але залишався в них тільки до 1850 року. Вдруге в Національні збори потрапив в 1871 році. Автор французької конституції 1875 року. У тому ж 1875 році став міністром народної освіти і незмінюваним сенатором.

Творчість

Деякі з праць прославили Валлона, як історика, хоча неупередженим дослідником його назвати не можна.

  • «Géographie politique des temps modernes» (1839);
  • «Histoire de l'esclavage dans l'antiquité» (3 томи, 1847, 2-е вид. 1879) — фундаментальна праця, що став класичним, за деяким думку, найкраща його робота[9]
  • "La Sainte Bible résumée dans son histoire et dans ses enseignements " (2 томи, 1854);
  • «De la croyance due à l'Evangile»;
  • «Jeanne d'Arc» (2 томи, 1860; отримали в 1860 р академічну премію; 2-е видання з гравюрами, 1876);
  • «Epitres et évangiles des dimanches» (1862)
  • «Saints Evangiles» (1863);
  • «La vie de Jésus et son nouvel historien» (1864);
  • "Richard II, épisode de la rivalité de la France et de l'Angleterre " (2 т., 1864);
  • "Vie de Notre Seigneur Jésus Christ selon la concordance des quatre évangélistes " (1865);
  • «La terreur, études critiques sur la Révolution française» (1872);
  • «Saint-Louis et son temps» (1875);
  • «Histoire du tribunal révolutionnaire de Paris» (6 т., 1883);
  • «La Révolution du 31 mai et le fédéralisme en 1793» (2 т., 1885);
  • "Les représentants du peuple en mission et la justice révolutionnaire dans les départements en l'an II " (5 т., 1889).

Примітки

  1. ↑ а б в senat.fr
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Sycomore / Assemblée nationale
  4. ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #117127574 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ Валлон, Анри // Большая советская энциклопедия. Том 8. Буковые — Варле — 1927. — Т. 8. — С. 660.
  7. ↑ www.aibl.fr
  8. ↑ https://aibl.fr/academiciens-depuis-1663/
  9. ↑ Мишулин А. В. Анри Валлон в историографии по античности. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 10 вересня 2020.

Посилання