Андріяшев Олександр Михайлович
Олекса́ндр Миха́йлович Андрія́шев (20 серпня (1 вересня) 1863, Чернігів — 8 лютого 1933, Київ) — український історик, архівіст, археограф, джерелознавець. Учень Володимира Антоновича. Член Історичного товариства Нестора-літописця. Почесний член «Новгородского общества любителей древностей». ЖиттєписНародився 20 серпня (1 вересня) 1863 року в Чернігові. 1886 року закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. За дисертацію «Очерк истории Волынской земли до конца XIV ст.» нагороджений золотою медаллю та премією імені Миколи Пирогова Київського університету. У 1886—1903 роках працював в архівах міст Ревеля (нині Таллінн, Естонія) та Риги (нині столиця Латвії). У 1903—1905 роках прослухав курс Археологічного інституту в Санкт-Петербурзі. Потім працював у Петербурзькій археологічній комісії, досліджував історію Новгорода Великого. Учасник XV (Новгород, 1911) та XVI (Москва, 1913) археологічних з'їздів. Від 1917 року — учений-архівіст Київського центрального архіву давніх актів. У 1920-х роках — дійсний член Археографічної комісії при АН СРСР у Ленінграді (нині Санкт-Петербург) та Археографічної комісії при ВУАН, співпрацівник Історико-географічної комісії при ВУАН, керівник Комісії старої історії України при ВУАН (1928—1930), редактор Комісії зі складання біографічного словника діячів України. Помер 8 лютого 1933 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 10). ПраціАвтор праць з історії колонізації українських земель до початку 16 століття, низки статей з історії Новгорода, архівознавства, джерелознавства.
Джерела
|