Андреа Налес

Андреа Налес
Andrea Nahles
нім. Andrea Nahles
Андреа Налес Andrea Nahles
Андреа Налес
Andrea Nahles
Міністр праці та соціальних питань
17 грудня 2013 — 27 вересня 2017
Прем'єр-міністрАнгела Меркель
ПопередникУрсула фон дер Ляєн
НаступникКатаріна Барлі
Голова Соціал-демократичної партії Німеччини
22 квітня 2018 — 3 червня 2019
ПопередникМартін Шульц
НаступникСаскія Ескен
Норберт Вальтер-Бор'янс

Народилася20 червня 1970(1970-06-20) (54 роки)
Мендіг, ФРН
Відома якполітична діячка
ГромадянствоНімеччина Німеччина
ОсвітаБоннський університет
Alma materБоннський університет і Megina-Gymnasium Mayend (1989)
Політична партіяСДПН
У шлюбі зMarcus Fringsd
Релігіякатолицька церква[1]
andrea-nahles.de

Андреа Марія Налес (нім. Andrea Maria Nahles; нар. 20 червня 1970, Мендіг, ФРН) — німецька політична діячка, член Соціал-демократичної партії (СДП). З квітня 2018 року по червень 2019 року Налес була першою жінкою, яка очолила СДП, а з серпня 2017 року до червня 2019 року — першою жінкою, яка обіймала посаду лідера фракції соціал-демократів у Бундестазі.[2] До того часу з грудня 2013 року по вересень 2017 року Налес була міністеркою праці та соціальних питань Німеччини, а з 2009 року по грудень 2013 року — генеральним секретарем СДП.

Життєпис

Андреа Налес та її молодший брат виросли в у католицькій сім'ї середнього класу[3] у Вайлері (Маєн-Кобленц): у сім'ї будівельника Альфреда Налеса (1941—2014)[4] та його дружини Ґертруд (до шлюбу Ґондерт). До 1980 року Налес відвідувала початкову школу у Вайлері. З 1980 року по 1986 року вона була учинецею у реальній школі в Маєні.[5] У 1989 році Налес закінчила гімназію в Маєні, отримавши атестат про загальну освіту, у випускній газеті вона вказала, що у майбутньому хоче стати «домогосподаркою або канцлеркою».[6]

У 1989 році Налес розпочала вивчати новітню та стародавню германістику, а також політологію в Боннському університеті, який вона закінчила у 1999 році, отримавши академічний ступінь магістра. Свою магістерську роботу на тему «Функція катастроф у серійних любовних романах» вона написала під керівництвом Юрґена Форманна.[7] Під час навчання Налес була співробітницею депутата у Бундестазі. З 2002 по 2003 разом із Міхаелем Ґуґґемосом вона очолювала основний офіс профспілки IG Metall.[8] У 2004 році, отримавши стипендію, Налес розпочала працювати в Боннському університеті над дисертацією на тему «Функціональні типи ідентифікаційного читання на прикладі історичного роману». Будучи знову обраною до Бундестагу в 2005 році, Налес призупинила роботу над дисертацією.[9]

Налес належить ферма у Вайлері, де проживали її прабабуся та прадідусь.[10] Вона є практикуючою католичкою та використовує свою віру як фундамент у своїй політичній діяльності.[11][12] Після хрестин у 1970 році Налес належить до парафії св. Кастора у Вайлері, де у 1970-х роках була однією з перших міністранток.[13] У 2009 році вона опублікувала свою біографію «Жінка, віруюча, ліва. Що для мене є важливим».[14] Налес має інвалідну групу (GdB 50) у зв'язку з травмою стегна, яку вона отримала в 1986 році під час стрибка у довжину.[15]

З 1997 по 2007 роки Андреа Налес була у стосунках з профспілковим функціонером та на той час членом ради правління фірм ThyssenKrupp Elevator, Audi та Volkswagen AG Горстом Нойманном.[16] 18 червня 2010 року вона пошлюбила історика з мистецтвознавства Маркуса Фріґса.[17] У 2011 році Налес народила дочку[18] та повернулася до роботи після 8 тижнів декретної відпустки.[19] 15 січня 2016 року подружжя Налес-Фрінґс повідомило про своє розлучення.[20]

Політична кар'єра

У 1988 році Налес вступила у Соціал-демократичну партію Німеччини (СДП) та була співзасновницею місцевого представництва партії у Вайлері.[21] З 1997 по 2013 роки, а також з 2018 по 2019 роки Налес належить до ради правління СДП, а з 2003 по 2013 роки та з 2018 по 2019 роки — до президії СДП. З 2007 по 2009 роки Налес — заступниця голови партії, а з 2009 по 2013 рр. — її генеральна секретарка. Співзасновниця Форуму демократичних лівих—21. Належить до лівого крила партії, публічно критикувала програму Герхарда Шредера «Agenda 2010».

З 1998 по 2002 роки і з 2005 року — депутатка парламенту Німеччини.

міністр праці та соціальних питань з 2013 по 2017 рр.

22 квітня 2018 року вона була обрана лідеркою Соціал-демократичної партії Німеччини.[22]

Примітки

  1. http://www.bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/N/nahles_andrea/258818
  2. Who is Andrea Nahles, the potential new SPD leader? [Архівовано 10 лютого 2018 у Wayback Machine.]. Deutsche Welle.
  3. Andrea Nahles: Viel gemacht, nix gebracht ... Die Zeit (de-DE) . 22 вересня 2016. ISSN 0044-2070. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  4. Gedenkseite von Alfred Nahles. trauer.rhein-zeitung.de (нім.). Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  5. Realschule Mayen: Impressum. www.realschule-mayen.com (нім.). Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  6. Andrea Nahles: Berufswunsch nach dem Abi: „Hausfrau oder Bundeskanzlerin“. Die Welt (нім.). 13 лютого 2018. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 25 липня 2019.
  7. Schmökel, Louisa (2 червня 2018). Berühmt und berüchtigt: Andrea Nahles - 10 Jahre Studium und ein Bundestagsmandat. bonnFM (de-DE) . Архів оригіналу за 23 червня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  8. Nahles versorgt (нім.). FOCUS Online. 21.10.2002. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019. [Архівовано 2019-07-25 у Wayback Machine.]
  9. Beucker, Pascal (1 листопада 2005). Andrea Nahles wagt und siegt. Die Tageszeitung: taz (нім.). с. 3. ISSN 0931-9085. Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  10. König, Jens; Reinecke, Stefan (16 вересня 2005). Zwei Leute-Versteher auf der Fahrt ganz nach oben. Die Tageszeitung: taz (нім.). с. 4—5. ISSN 0931-9085. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  11. Interview mit Andrea Nahles: In der SPD wegen Jesus Christus. Frankfurter Allgemeine (нім.). ISSN 0174-4909. Процитовано 25 липня 2019.
  12. Wilke, Birgit. Andrea Nahles wird wohl neue SPD-Fraktionsvorsitzende | DOMRADIO.DE. www.domradio.de (нім.). Domradio. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  13. Auf heiligen Stufen. Süddeutsche.de (нім.). Süddeutsche Zeitung. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  14. Schlieben, Michael (7 лютого 2012). Andrea Nahles: "Ich mache es wie Jesus". Die Zeit (de-DE) . ISSN 0044-2070. Архів оригіналу за 8 серпня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  15. Warum sich Andrea Nahles bestens mit Groschenromanen auskennt. stern.de (нім.). 22 січня 2018. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  16. Reinking, Guido (11 вересня 2007). Horst Neumann: Erwartete Überraschung. web.archive.org (нім.). Financial Times. Архів оригіналу за 11 вересня 2007. Процитовано 25 липня 2019.
  17. Hellemann, Angelika (19.06.2010). Andrea Nahles heiratete in Weiler Kunsthistoriker Marcus Frings. bild.de (нім.). Bild. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  18. SPD-Generalsekretärin ist Mutter. FOCUS Online (нім.). 18.01.2011. Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  19. SPD-Generalsekretärin zurück aus Babypause. RP ONLINE (нім.). Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  20. Liebes-Aus nach fünf Jahren Ehe: Andrea Nahles und ihr Mann trennen sich. FOCUS Online (нім.). Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  21. Eyermann, Bernd (3 квітня 2018). Wie Weggefährten Andrea Nahles erlebten: „Sie konnte schon ganz schön nerven“. Kölnische Rundschau (de-DE) . Kölnische Rundschau. Архів оригіналу за 8 червня 2019. Процитовано 25 липня 2019. [Архівовано 2019-06-08 у Wayback Machine.]
  22. Соціал-демократичну партію Німеччини вперше очолила жінка. Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 26 квітня 2018.

Посилання