Анджапарідзе Веріко Івліанівна

Анджапарідзе Веріко Івліанівна
груз. ვერიკო ანჯაფარიძე
Зображення
Ім'я при народженні	груз. ვერიკო ანჯაფარიძე
Народилася	23 вересня (5 жовтня) 1897 Кутаїсі, Російська імперія
Померла	31 січня 1987(1987-01-31) (89 років) Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання	Мтацмінда
Громадянство	Російська імперія  Грузинська Демократична Республіка  СРСР
Діяльність	акторка, кіноакторка, театральна режисерка, театральний педагог
Заклад	Грузинський державний академічний театр імені Шота Руставелі
Роки діяльності	з 1918
Партія	КПРС
У шлюбі з	Чіаурелі Михайло Едишерович
Діти	Софіко Чіаурелі і Otar Chiaureli^d
IMDb	nm0027911
Нагороди та премії
Народний артист Грузинської РСР (1943) Державна премія Грузинської РСР імені Шота Руставелі^d (1979) Kote Marjanishvili Prize^d (1975) Почесний громадянин Тбілісі^[d] (1980)
Анджапарідзе Веріко Івліанівна у Вікісховищі

Веріко́ Івліа́нівна Анджапарі́дзе (груз. ვერიკო ანჯაფარიძე; 23 вересня (6 жовтня) 1897(18971006) — 1987) — грузинська акторка театру і кіно, театральна режисерка та педагогиня. Відома ролями у побутових драмах, фільмах про традиції та звичаї грузинського народу. Народна артистка СРСР (з 1950).

Сценічна діяльність

Сценічну діяльність почала 1920.

З 1928 працювала в Кутаїському театрі (тепер театр імені Марджанішвілі в Тбілісі).

Яскраве трагедійне обдаровання Анджапарідзе особливо розкрилося в ролях Юдити («Урієль Акоста» Гуцкова), Офелії і Клеопатри («Гамлет», «Антоній і Клеопатра» Шекспіра).

З 1923 знімається в кіно («Георгій Саакадзе» та ін.).

Відзнаки і нагороди

• Сталінська премія — 1943, 1946, 1952.
• Почесна громадянка Тбілісі (1980).[1]

Фільмографія

• 1929 — «Трубка комунара» — тітка Луїза
• 1937 — «Арсен» — Манана
• 1941 — «Каджана»
• 1942 — «Георгій Саакадзе» — Русудан Саакадзе
• 1948 — «Кето і Коте» — друга принцеса
• 1949 — «Падіння Берліна» — мати Ганса
• 1949 — «Щаслива зустріч» — Ніно
• 1953 — «Великий воїн Албанії Скандербег» — Дафіна
• 1958 — «Мамелюк» — Родамі
• 1958 — «Отарова вдова» — Отарова вдова
• 1959 — «Чи можна його пробачити?» — Мама
• 1960 — «Перервана пісня» — Маріам
• 1966 — «Зустріч з минулим» — Пелагея
• 1972 — «Старі зурначі» — Бабале
• 1984 — «Покаяння» — мандрівниця

Примітки

1. Гордость нашего города // Мерія Тбілісі(рос.)

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Мистецтво   Біографії   Кінематограф