Амфітеатр (Трір)Амфітеатр Тріра (нім. Amphitheater in Trier) — амфітеатр у німецькому Трірі, вцілілий з давньоримських часів, який після побудови близько 100. р. н. е. вміщував 18 000 відвідувачів. Трір тоді мав латинську назву Августа Треверорум (лат. Augusta Treverorum). З 1986 року амфітеатр став частиною Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Давньоримські пам'ятки, собор і церква Богоматері в Трірі». Архітектура і положенняПід ареною містився підвал, який досі зберігся. Тут були витяги (ліфти), що давали акторам піднятися. Тому було неможливо заливати арену водою. Амфітеатр був частиною давньоримського міського муру і розміщувався попід горою Петрісберг. Одна з причин, чому амфітеатр побудовано біля Петрісберга, це те, що через схили гори треба було насипати землі для глядацьких трибун тільки на половину. Він спрямований на північ та має північний і південний виходи. Через прихований ліфт посередині арени можна було швидко вивести тварин або гравців. ІсторіяПісля того, як близько 100 р. н. е. було збудовано театр, він швидко став частинкою повсякденного життя багатьох громадян міста Трір. Місцеві достойники, імперські чиновники, а у пізню античність і деякі особисто присутні імператори пропонували там громадянам «хліба та видовищ»: цькування звірів (лат. venationes) і гладіаторські бої вирішували питання життя і смерті, відбувалися страти і оприлюднювалися важливі оголошення. Амфітеатр як незвичайна особливість мав також ще одну функцію: він служив східними міськими воротами Тріра. Після загибелі Західної Римської імперії (V століття), він, як і багато інших споруд Тріра, в середні віки використовувався як каменярня. ЗаходиВлітку пропонуються екскурсії по амфітеатру, на яких з'являється актор у ролі гладіатора Валеріуса (лат. Gladiator Valerius) і розказує про свою кар'єру гладіатора. Крім того, амфітеатр щороку в серпні під час найбільших у Німеччині римських ігор — фестивалю «Brot & Spiele» (хліба та ігрищ) стає сценою проведення імітації гладіаторських боїв. Зрідка тут також відбуваються концерти, мюзикли та інші заходи.
Джерела
Посилання
|