|
Аманда Лі Коу
Аманда Лі Коу (народилася прибл. 1988) [1] — американська письменниця сингапурського походження. Зараз мешкає в Нью-Йорку. Вона найбільш відома своїм дебютним романом «Світло далекої зірки»[2], який перекладено українською та опубліковано у Видавництві Старого Лева у 2022 році. Авторка була наймолодшою лауреаткою Сінгапурської літературної премії. [3] «Світло далекої зірки» була названа NPR однією з найкращих книг 2019 року [4] і стала бестселером №1 за версією Straits Times. Ранні рокиДитинствоАманда Лі Коу народилася в Сінгапурі, була старшою з трьох дітей у сім’ї китайських батьків, які обоє працювали в Singapore Airlines. Батько майбутньої письменниці був пілотом, а мати – стюардесою. [5] У дитинстві батько брав Аманду з собою в подорожі, а мати читала їй казки. [3] Її дідусь по батьківській лінії був робітником-теочу із Гуандуну, який емігрував до Сінгапуру. [5] Дівчинка росла на фільмах Уся режисера Цуя Харка та фільмах Disney. Аманда Лі Коу описувала свій культурний досвід як «всеїдний». Вона говорила: «Мене завжди найбільше приваблював типаж лиходійки. Бріжит Лін у ролі Нареченої з білим волоссям зробила цей фільм моїм улюбленим. Я страшенно захоплювалася Лютеллою де Віль». [5] Підлітковий періодНавчаючись у школі для дівчаток у Сінгапурі, підлітка Аманда ненавиділа навчання, яке ґрунтувалося на механічному заучуванні, й часто повставала проти нього.[6] У школі Аманда Лі Коу вивчала німецьку мову.[5] Рання закоханість Коу та цензурування гомосексуальності в СінгапуріПідліткою Аманда Лі Коу закохалася в уйгурську футболістку.[5] Коли вчителі дізналися про їхні стосунки, то дівчину відправили на виправну консультацію. Коу заперечувала, що у неї є «видимі дивні моделі для наслідування», її ж називали «неправильною», «ненормальною» й змушували змінитися.[5] У віці 15 років Аманда переглянула фільм «Години» в торговому центрі. Управління розвитку медіа Сінгапуру піддало цензурі три лесбійські поцілунки між Ніколь Кідман, яка грала Вірджинію Вульф, і Мірандою Річардсон; Джуліанна Мур і Тоні Колетт; Меріл Стріп і Еллісон Джейні. [7] Таке жорстке цензурування змусило Аманду шукати видалені сцени на YouTube. Зрештою дівчина знайшла відео фанатів, на якому Грета Гарбо цілує жінку у фільмі «Королева Христина» та Марлен Дітріх, яка цілує жінку в фільмі Марокко.[5] Відтак бісексуалка Марлен Дітріх стала кумиром Аманди Лі Коу. У підлітковому віці на стіні спальні Аманди висів плакат із зображенням цієї культової акторки. [5] У результаті дівчина зацікавилася веймарською культурою, описуючи «велику спорідненість з дадаїзмом, сюрреалізмом». Вона продовжила вивчати кінематограф у Сінгапурі, де пригадала, як плакала під час перегляду фільму Віма Вендерса «Небо над Берліном». ЮністьПісля закінчення навчання Аманда Лі Коу подавала заявку на роботу до французького журналу "Кінозошити", згодом хотіла стати танцівницею в бурлеск-клубах у Німеччині та Австралії. На жодну з цих заявок вона не отримала відповіді. Деякий час Аманда продавала вінтажний одяг та одяг ручної роботи на Etsy. Тоді ж Коу подавалася на участь у програмі Au pair як викладачка мандаринської. Тоді її заявка на робочу візу зіткнулася з проблемами. [5] Працюючи офіціанткою в японському ресторані та фрілансеркою у креативному агентстві, Коу пережила маніакальний епізод, вона кинула роботу й почала писати.[5] Кар'єраСінгапурНа початку своєї кар’єри в Сінгапурі Аманда Лі Коу писала оповідання та займалася редакторською роботою. Вона була редакторкою художньої літератури Esquire Singapore та журналу кінокритики Національного музею Сінгапуру Cinémathèque Quarterly. [8] Оповідання, написані серією на початку 20-х, стали збіркою "Міністерство моральної паніки". Аманда Лі Коу вважає цю збірку «ранньою роботою (...) сирою (...), але необхідною для мене в той час». [8] Збірка, перша для Коу, одноголосно отримала Сінгапурську літературну премію у 2014 році, зробивши її наймолодшою лауреаткою найвищої літературної нагороди Сінгапуру. [9] Того ж року Аманду Лі Коу було обрано для Міжнародної письменницької програми Університету Айови. Незабаром після цього вона отримала стипендію для участі в письменницькій програмі Колумбійського університету. Нью-ЙоркАманда Лі Коу переїхала до Нью-Йорка у 2014 році. Вона витратила свої 10 000 доларів премії Сінгапурської літературної премії на оплату оренди своєї квартири в Брукліні. [10] Початок роботи над "Світлом далекої зірки"Переглядаючи фотокнигу Нен Голдін у книгарні The Strand на Мангеттені, Коу натрапила на монографію Альфреда Айзенштадта з Марлен Дітріх на обкладинці. Всередині книги була фотографія Марлен Дітріх, Анни Мей Вонг і Лені Ріфеншталь разом. [11] Фотографія була зроблена під час їхньої зустрічі на балу в Берліні в 1928 році, до того, як усі три жінки досягли слави. Аманда Лі Коу розповідає, що з моменту, як побачила цю фотографію, вона вирішила працювати саме над дослідженням життя відомих акторок для свого дебютного роману. Адже «інтимний проміжок в історії, бічна червоточина в часі» [6] дозволила їй «виходити за межі власного обмеженого часу та простору у спосіб, який міг би бути естетичним і скрупульозним». [5] Рукопис «Світла далекої зірки» отримав премію Хенфілд у 2017 році за найкращий художній твір у програмі письменництва Колумбійського університету. [12] Коу підписала контракт з Wylie Agency, а рукопис продали Doubleday ще до того, як вона закінчила навчання. [6] У 2020 році переклад "Світла далекої зірки" вийшов в українському Видавництві Старого Лева. Творчість"Міністерство моральної паніки" (Ministry of moral panic)"Міністерство моральної паніки" було опубліковано сінгапурською незалежною пресою Epigram Books у 2013 році. Збірка викликала сенсацію в літературному середовищі Сінгапуру[9]. Зокрема незвичайні й непохитні ідіосинкратичні персонажі із соціальної периферії, майстерно описані авторкою, поставили під сумнів консервативне сінгапурське життя.[13] Збірку вважали «підривною, художньою інтерпретацією того, як кинути виклик гомогенній силі панівного дискурсу». Окрім отримання Сінгапурської літературної премії, "Міністерство моральної паніки" потрапило в короткий список Міжнародної літературної премії, також в короткий список премії LiBeraturpreis на Франкфуртському книжковому ярмарку. Збірка також була у довгому списку Frank O’Connor International Short Stories Award. "Світло далекої зірки" (Delayed rays of a star)"Світло далекої зірки", як перший роман та міжнародний дебют Аманди Лі Коу, був опублікований видавництвом "Даблдей" у липні 2019 року. У "Видавництві Старого Лева" роман вийшов у 2020 році за сприяння National Art Council Singapore. Publishers Weekly зазначив, що авторка "...вдало поєднує історичні факти з розлогою та щедрою оповіддю".[14] Особисте життяАманда Лі Коу назвала Серена К'єркегора та Ясунарі Кавабату митцями, які вплинули на її формування.[5] Коу наголошує на вагомому впливі кінематографа на свою особистість. Серед визначних для неї творів є "Hiroshima mon amour" Алана Рене та Маргеріт Дюрас, "Занепалі янголи" Вонга Карвая, "Гіркі сльози Петри фон Кант" Райнера Вернера Фассбендера та "Шепіт і крик" Інґмара Берґмана. [5] Аманда Лі Коу ідентифікує себе як квір.[6] Вона мешкає у Брукліні зі своєю партнеркою Кірстен Тен, сингапурською режисеркою та сценаристкою.[3] Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
