Вал кратера має майже правильну форму, з невеликими радіальними виступами у північній та західній частині; висота окремих піків валу над дном чаші досягає 3650 м[4], середня висота над дном чаші — 3140 м, над навколишньою місцевістю — 1020 м[5]. На північному сході вал з'єднаний з валом кратера Альфонс підняттям місцевості між кратерами, на південному сході відокремлений від валу кратера Арзахель ланцюжком кратероподібних понижень місцевості, що відходить на південний захід від південної частини валу кратера Альфонс. Східна та південна частини внутрішнього схилу мають терасоподібну структуру. Об'єм кратера становить близько 1100 км³[5].
Характерною особливістю кратера є наявність непропорційно великого центрального піку з площею основи 27,5 км[5] і висотою 2000 м[4], що займає значну частину чаші кратера. На вершині піку на фотографіях, зроблених космічним апаратом Рейнджер-9, видно поглиблення діаметром 1,6 км. Є припущення, що непропорційно великі розміри центрального піку викликані його збільшенням рахунок вулканічних вивержень, а згадане заглиблення є зруйнованим жерлом вулкана. Джерард Койпер назвав центральний пік кратера «Яйцем у гнізді». За своїми розмірами та складністю структури центральний пік нагадує деякі земні гірські системи, наприклад, Сноудонський масив.
Сателітний кратер Аль-Бітруджі B включено до списку кратерів із темними радіальними смугами на внутрішньому схилі Асоціації спостерігачів Місяця і планет[en] (ALPO)[6], а також до списку кратерів з яскравою системою променів тієї ж Асоціації[7].
↑ абвLunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
