Аль-Азіз Біллах

Аль-Азіз Біллах
أبومنصور نزار العزيز بالله
араб. العزيز بالله الفاطمي Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніНізар
Народився10 травня 955(0955-05-10)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Магдія
Помер15 жовтня 996(0996-10-15)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (41 рік)
Каїр, Фатіміди
Країна Фатіміди Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьараб
Діяльністьімам
Знання моварабська Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулхаліф
ПосадаФатімідський халіфd Редагувати інформацію у Вікіданих
Термін975—996 роки
ПопередникАль-Муїзз
НаступникАль-Хакім
Конфесіяісмаїлізм
РідФатіміди
БатькоАль-Муїзз
МатиAl-Sayyida al-Mu'iziyyad Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриAbdallah ibn al-Muizzd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зQ124487499? Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиАль-Хакім

Абу-Мансур Нізар аль-Азіз Біллах (*10 травня 955 —14 жовтня 996) — фатімідський халіф у 975—996 роках.

Життєпис

Походив з династії Фатімідів. Син халіфа Аль-Муїзза. Стосовно місця народження відсутні достеменні відомості. У 973 році разом з батьком перебирається до Каїра. У 975 році після смерті аль-Муїзза успадкував владу. Із самого початку залучив до свого адміністративного апарату значну кількість християн й юдеїв, що викликало невдоволення мусульман. Тому халіф намагався в цьому питанні знайти компроміс.

У зовнішній політиці від самого початку зіткнувся з нападом карматів та тюрків на чолі з Хафтагіном. Аль-Азіз спрямував проти них військо на чолі зі Джаухаром ас-Сікіллі. Той взяв в облогу Дамаск, але не зміг його відразу здобути. У 978 році на допомогу своєму військовику прийшов сам аль-Азіз. У новій битві Хафтагін і кармати були розбиті, а Південна Сирія повернулася під владу халіфату. Тоді ж зверхність аль-Азіза визнали жителі священних аравійських міст Мекки і Медіни.

У ті ж роки проявилися перші симптоми слабкості центральної влади. Для поповнення армії аль-Азізу довелося залучити до її лав велику кількість тюрків. Ті незабаром почали ворогувати з берберами. Цьому сприяла, крім усього іншого, і різниця у віросповіданні: бербери були здебільшого шиїтами, а тюрки — сунітами. У 983 році між двома цими основними частинами армії аль-Азіза почалися постійні зіткнення. Того ж року завдано рішучої поразки бедуїнам племені Тайї у Палестині.

Водночас з 982 року аль-Азіз підтримував Кальбітів, своїх васалів на Сицилії, для нападу на Південну Італію. Водночас розпочато наступ на Північну Сирію, яку контролювала династія Хамданідів. Це спричинило до посилення конфлікту з Візантійською імперією. Війна тривала до самої смерті аль-Азіза.

Підтримка науки та освіти з боку аль-Азіза вилилася у заснування 988 року богословської школи в Каїрі — Аль-Азгар, фундатором якої став візир Якуб ібн Кілліс. Поруч було зведено будівлю бібліотеки, де зберігалося майже 200 тис. книг.

Аль-Азіз помер в Каїрі у 996 році. Владу успадкував його малолітній син Аль-Хакім.

Примітки

  1. ↑ а б https://pantheon.world/profile/person/Al-Aziz_Billah
  2. ↑ Encyclopædia Britannica

Джерела

  • Heinz Halm: Das Reich des Mahdi. Der Aufstieg der Fatimiden (875—973). C.H. Beck, München 1991, ISBN 3-406-35497-1
  • Brett, Michael (2001). The Rise of the Fatimids: The World of the Mediterranean and the Middle East in the Fourth Century of the Hijra, Tenth Century CE. The Medieval Mediterranean 30. Leiden: BRILL. ISBN 9004117415