Альфред Райзенауер

Альфред Райзенауер
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження1 листопада 1863(1863-11-01)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняКенігсберг, Прусське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті3 жовтня 1907(1907-10-03)[1][2][3] (43 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіЛієпая, Гробинський повітd, Курляндська губернія, Російська імперія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Прусське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїкомпозитор, піаніст, музичний педагог, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментифортепіано Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Альфред Райзенауер (нім. Alfred Reisenauer; 1 листопада 1863, Кенігсберг — 3 жовтня 1907, Лієпая) — німецький піаніст і музичний педагог.

Біографія

Навчався в своєму рідному місті у Луїса Келера, потім починаючи з 1876 року займався у Веймарі у Ференца Ліста[4]; Ліст схвалив оркестровку Третього Мефісто-вальсу здійснену Райзенауером[5]. У 1881 році вперше виступив з концертом в Римі. Потім протягом року вивчав право в Лейпцизькому університеті, проте відмовився від кар'єри юриста і повернувся до виконавства.

Інтенсивно гастролював по всьому світу. Рецензент «Нью-Йорк таймс» відгукувався про сольний виступ Райзенауера як про «абсолютно чудовий», особливо відзначаючи його виконання концерту Моцарта, проте дав різко негативну оцінку участі піаніста в камерному ансамблі (з Квартетом Кнайзеля), оскільки темперамент не дозволяв йому стримати запал і на рівних співпрацювати з партнерами по ансамблю[6]. Рівночасно Бернард Шоу вважав, що властивий Райзенауеру надлишок технічної майстерності змушує темп тріумфувати над думкою[7]. Особливо масштабними були гастролі Райзенауера по Російській імперії: на межі 1880—90-х рр. він, як стверджував його імпресаріо, дав в Росії більше 300 концертів[8]. Всього ж, за деякими відомостями, Райзенауер протягом всієї кар'єри виступив більш ніж у 2000 концертах[9]. 10 квітня 1905 року він записав для фірми Welte-Mignon десять п'єс.

З 1885 року викладав в Зондерсгаузені, з 1900 року професор Лейпцизької консерваторії. Серед його учнів, зокрема, був український піаніст та композитор Сергій Борткевич, який згадував згодом:

Рейзенауер був фортеп'янним генієм. Він не потребував виснажливих вправ, майстерність приходило до нього як би сама собою... Він дуже мало навчав і говорив про технічні проблеми[10].

Борткевич присвятив пам'яті «мого дорогого вчителя Альфреда Райзенауера» Десять етюдів тв. 15 (1911). У Райзенауера навчався також Зіґфрід Карг-Елерт.

Помер від розриву серця в ході гастрольного туру, незадовго до концерту[11]. За твердженням дослідників, життя Райзенауера було обірване внаслідок важкого захоплення спиртними напоями[9].

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116429623 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
  4. ↑ Alan Walker. Franz Liszt [Архівовано 16 березня 2014 у Wayback Machine.] — Cornell University Press, 1996. — Vol. 3, p. 361.
  5. ↑ Letters of Franz Liszt [Архівовано 16 березня 2014 у Wayback Machine.] — BiblioBazaar, LLC, 2009. — P. 445.(англ.)
  6. ↑ Wilbur Larremore. Soloists in chamber music [Архівовано 16 березня 2014 у Wayback Machine.] // The New York Times, April 8, 1906.(англ.)
  7. ↑ Bernard Shaw. Music In London, 1890—1894 — L.: Constable And Company Limited, 1932. — Vol. II, p.131.(англ.)
  8. ↑ Edward H. Tarr. East meets west: The Russian trumpet tradition from the time of Peter the Great to the October Revolution [Архівовано 16 березня 2014 у Wayback Machine.] — Pendragon Press, 2003. — P. 107.(англ.)
  9. ↑ а б Alan Walker. The death of Franz Liszt [Архівовано 16 березня 2014 у Wayback Machine.] — Cornell University Press, 2002. — P. 20.
  10. ↑ С. Цыганков. Сергей Борткевич. Реанимация таланта [Архівовано 12 березня 2009 у Wayback Machine.] // «День» (Киев), № 105, 15 июня 2001.
  11. ↑ Телеграммы С.-Петербургскаго телеграфнаго агентства [Архівовано 21 липня 2013 у Wayback Machine.] // «Новое время», 4 октября (21 сентября) 1907 года.

Література

  • Редакция журнала. Альфред Рейзенауэр (по поводу 500-го концерта в России) // Всемирная иллюстрация : журнал. — 1894. — Т. 51, № 1305 (16 січня). — С. 82.
  • Alfred Reisenauer. Systematic musical training // Great pianists on piano playing / Ed. James Francis Cooke. — NY, 1917.