Альфа Печі (α Fornacis, α For) — найяскравіша зоря у сузір'ї Печі, єдина у сузір'ї яскравіша 4-ї величини. Вона має власні назви Далім (у «Палермському каталозі» Джузеппе Піацці)[8][9][10] та Форнаціс (у «Атласі» Бурітта)[11]/ Раніше цю зорю вважали формально ідентичною до 12 Ерідана.
Спектральний класАльфа Печі А — F8IV, де клас світності IV вказує на те, що зоря є субгігантом, який нещодавно залишив головну послідовність[15]. Її маса оцінюється у 133 % маси Сонця, а вік — у 2,9 млрд.років.[6][16] Альфа Печі A є доволі холодною (6 240 K). Менший компонент (Альфа Печі B) має видиму зоряну величину 6,5m та є ще холоднішим (5 500 K) карликом спектрального класу G7 зі світністю лише половину сонячної[17] і масою 0,75 сонячної.
Відстань до подвійної зорі дозволяє вивчати її орбітальний рух. Компоненти обертаються довкола один одного з періодом 269 років та середньою відстанню бл. 56 а. е., або бл. 4 кутових секунд при спостереженні з Землі. Еліптична орбіта має великий ексцентриситет: велика піввісь — 97 а. е., мала — 15 а. е. Востаннє зорі були на мінімальній відстані 1947 року, а на максимальному будуть у 2082 році. 2004 року минув перший повний оборот з часу відкриття подвійності зорі (1835 року)[17].
Компоненти космічної швидкості цієї зорі (U, V, W) = (–35, +20, +30) км/с[18]. Десь 350 тис. років тому, Альфа Печі мала тісну взаємодію з зорею спектрального класу AНю Годинника — за оцінками ці дві зорі зблизились на відстань усього 0,265 світлового року, і обидві зорі мають осколкові диски[19].
↑ абRakos, K. D. та ін. (February 1982). Photometric and astrometric observations of close visual binaries. Astronomy and Astrophysics Supplement Series. 47: 221—235. Bibcode:1982A&AS...47..221R.
↑Evans, D. S. (June 20–24, 1966). The Revision of the General Catalogue of Radial Velocities. У Batten, Alan Henry; Heard, John Frederick (ред.). Determination of Radial Velocities and their Applications, Proceedings from IAU Symposium no. 30. University of Toronto: International Astronomical Union. Bibcode:1967IAUS...30...57E. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 10 вересня 2009.
↑Piazzi, G, ред. (1814). Praecipuarum Stellarum Inerrantium Positiones Mediae Ineunte Saeculo XIX: ex Observationibus Habitis in Specula Panormitana ab anno 1792 ad annum 1813. Palermo. с. 21.
↑Kunitzsch, P. (1959). Arabische Sternnamen in Europa. Wiesbaden: Otto Harrassowitz. с. 155.
↑Laffitte, R. (2005). Héritages arabes: Des noms arabes pour les étoiles (вид. 2éme revue et corrigée). Paris: Librairie Orientaliste Paul Geunthner / Les Cahiers de l'Orient. с. 229.
↑Burritt, E. H. (1835). Atlas, Designed to Illustrate the Geography of the Heavens (вид. new). New York: F. J. Huntington.
↑Söderhjelm, Staffan (January 1999). Visual binary orbits and masses POST HIPPARCOS. Astronomy and Astrophysics. 341: 121—140. Bibcode:1999A&A...341..121S.
↑Oudmaijer, Rene D. та ін. (December 1992). SAO stars with infrared excess in the IRAS Point Source Catalog. Astronomy and Astrophysics Supplement Series. 96 (3): 625—643. Bibcode:1992A&AS...96..625O.
↑Nordström, B.; Mayor, M.; Andersen, J.; Holmberg, J.; Pont, F.; Jørgensen, B. R.; Olsen, E. H.; Udry, S.; Mowlavi, N. (May 2004). The Geneva-Copenhagen survey of the Solar neighbourhood. Ages, metallicities, and kinematic properties of ˜14 000 F and G dwarfs. Astronomy and Astrophysics. 418 (3): 989—1019. arXiv:astro-ph/0405198. Bibcode:2004A&A...418..989N. doi:10.1051/0004-6361:20035959. See VizierR catalogue V/130 [Архівовано 22 лютого 2012 у Wayback Machine.].
↑ абALPHA FOR. Jim Kaler. Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 24 травня 2016.(англ.)
↑Gliese, W. (1969). Catalogue of Nearby Stars. Veröffentlichungen des Astronomischen Rechen-Instituts Heidelberg. Bibcode:1969VeARI..22....1G.
↑Deltorn, J.-M.; Kalas, P. (2001). Search for Nemesis Encounters with Vega, ε Eridani, and Fomalhaut. У Ray Jayawardhana; Thomas Greene (ред.). Young Stars Near Earth: Progress and Prospects. ASP Conference Series. Т. 244. San Francisco: Astronomical Society of the Pacific. с. 227. Bibcode:2001ASPC..244..227D. ISBN1-58381-082-X.