Альмудена Грандес |
---|
ісп. Almudena Grandes |
---|
|
Ім'я при народженні | ісп. María Almudena Grandes Hernández |
---|
Народилася | 7 травня 1960(1960-05-07)[3][4][…] Мадрид, Іспанія[3][6][…] |
---|
Померла | 27 листопада 2021(2021-11-27)[1][2] (61 рік) Мадрид, Іспанія[8] ·колоректальний рак[9] |
---|
Поховання | Civil Cemetery, Madridd |
---|
Країна | Іспанія[10] |
---|
Діяльність | письменниця, сценаристка, журналістка, письменниця-романістка, авторка оповідань |
---|
Alma mater | Мадридський університет Комплутенсе[3] |
---|
Знання мов | іспанська[11][12] |
---|
Заклад | El País |
---|
Роки активності | 1989 — 2021 |
---|
Жанр | нарація[d], еротичний романd і хроніка |
---|
Magnum opus | Віки Лулу[d], The Frozen Heartd, Я подзвоню тобі в п'ятницюd, Atlas de geografía humanad, Малена — ім'я тангоd, Gli anni difficilid і Картонні замкиd |
---|
У шлюбі з | Луїс Гарсія Монтеро |
---|
Автограф | |
---|
Нагороди | |
---|
IMDb | ID 0334839 |
---|
Сайт | almudenagrandes.com |
---|
|
Марія Альмудена Грандес Ернандес (ісп. María Almudena Grandes Hernández; 7 травня 1960, Мадрид — 27 листопада 2021, там само) — іспанська письменниця.
Життєпис
Народилася 7 травня 1960 року у Мадриді. Вивчала географію та історію у Мадридському університеті. Писала статті для енциклопедичних видань. 1982 року зіграла невелику роль в фільмі «Невдача» Оскара Ледуаре. 1989 року видала свій дебютний роман «Віки Лулу»[es], який було перекладено двадцятьма мовами світу і який критики назвали «маленькою революцією» в іспаномовній жіночій прозі, а також він приніс їй премію Вертикальна посмішка видавництва «Тускетс». Наступного року вийшов однойменний кінофільм режисера Бігаса Луни, який отримав номінацію на премію Гойя у категорії Найкращий адаптований сценарій. Наступним успіхом став роман «Малена — це назва танго» (1994), який письменниця назвала найбільш автобіографічним у своєму доробку, за яким вийшло ще понад десяток книг, що також мали успіх у читачів та критиків і завоювали низку літературних премій.
Вела колонку у газеті «Ель Паїс». Була сторонницею лівих політичних поглядів, підтримувала коаліцію «Об'єднані ліві».
Двоюрідними братами письменниці доводяться близнюки Кіко Матаморос (актор) і Кото Матаморос (письменник).
З 1994 року у шлюбі з поетом Луїсом Гарсією Монтеро. У пари троє дітей — спільна донька Еліза (нар. 1997), а також старші син Мауро та дочка Ірене, — по одній дитині в кожного від попередніх стосунків.
2018 року нагороджена Національною премією за найкращий роман («Пацієнти доктора Гарсії»). Ім'я письменниці має муніципальна бібліотека у місті Асукека-де-Енарес.
Альмудена Грандес померла 27 листопада 2021 року в себе вдома у Мадриді в 61-річному віці від раку[13].
Бібліографія
Романи
- Віки Лулу[es] / Las edades de Lulú (1989)
- Я назву тебе П'ятницею / Te llamaré Viernes (1991)
- Малена — це назва танго / Malena es un nombre de tango (1994)
- Атлас людської географії / Atlas de geografía humana (1998)
- Пориви вітру / Los aires difíciles (2002)
- Етюди втрьох / Castillos de cartón (2004)
- Крижане серце / El corazón helado (2007)
- Поцілунки на хлібі / Los besos en el pan (2015)
Романи серії «Етюди нескінченої війни»
- Інес і щастя / Inés y la alegría (2010)
- Читач Жуля Верна / El lector de Julio Verne (2012)
- Три весілля Маноліти / Las tres bodas de Manolita (2014)
- Пацієнти доктора Гарсії / Los pacientes del doctor García (2017)
- Мати Франкенштейна / La madre de Frankenstein (2020)
Збірки оповідань
- Жінки-моделі / Modelos de mujer (1996)
- Проміжні станції / Estaciones de paso (2005)
Дитяча література
- Прощавай, Мартінес! / ¡Adiós, Martínez! (2014)
Екранізації
- 1990 — Віки Лулу / Les edades de Lulú (реж. Бігас Луна)
- 1995 — Малена — це назва танго / Malena es un nombre de tango (реж. Херардо Ерреро)
- 2000 — Хоча ви цього не знаєте / Aunque tú no lo sepas (реж. Хуан Вісенте Кордова)
- 2006 — Пориви вітру / Los aires difíciles (реж. Херардо Ерреро)
- 2007 — Атлас людської географії / Atlas de geografía humana (реж. Асусена Родрігес)
- 2009 — Етюди втрьох / Castillos de cartón (реж. Сальвадор Гарсія Руїс)
Нагороди та премії
- 1989 — Премія Вертикальна посмішка (Віки Лулу).
- 2002 — Премія Каламо (Пориви вітру).
- 2008 — Премія Фонду Хосе Мануеля Лари (Крижане серце).
- 2011 — Премія Елени Понятовської (Інес і щастя).
- 2011 — Премія сестри Хуани Інес де ла Крус (Інес і щастя).
- 2018 — Національна премія за найкращий роман (Пацієнти доктора Гарсії).
Примітки
Посилання
| |
---|
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
---|
Література та бібліографія | |
---|
Словники та енциклопедії | |
---|
Довідкові видання | |
---|
Нормативний контроль | |
---|