Футбольне об'єднання Альбінолеффе або просто «Альбінолеффе» (італ.Unione Calcio AlbinoLeffe S.r.l.) — професіональний італійськийфутбольний клуб з містечок Альбіно та Леффе, розташовані в провінції Бергамо на відстані 9 км один від одного[1]. Виступає в Серії С, третьому дивізіоні італійського чемпіонату.
Клуб був утворений в 1998 році після злиття команд «Альбінезе» та «Леффе», перейнявши федеральну реєстрацію останньої і таким чином продовживши свою спортивну традицію. Створив свою юридичну та оперативну штаб-квартиру в Цаніці[2], також належить до оробської території.
Бергамський клуб виграв Кубок італійської Серії С 2001/02. Брав участь у 9-ти розіграшах Серії B у період з 2003 по 2012 рік, під час яких вона виходив у фінал плей-оф за вихід до Серії А.
Історія
1990-ті роки: початок
Попередниками «Альбінеси» були - заснований у 1919 році та відомий як «Чирколо Спортіво Фалько»[3] - та «Леффе»[1]: афілійований в ІФФ у 1947 році. Серед найбільших досягнень останнього з вище вказаних клубів перемога в аматорському кубку Італії (виграний у 1982 році) та перемогою на Міжрегіональному турнірі 1984/85[4].
Виступала в одній групі Серії С2 1997/98[5], обидві команди зберегли своє місце в чемпіонаті[6]: географічна близькість між муніципалітетами, до яких вони належать, а також ризик банкрутства альбінців[4], тому в червні 1998 року виникла пропозиція об'єднати команди[1].
Хоча вболівальники клуби зустріли ідею партнерства зі скепсисом[7], — на вершині якого перебував П'єтро Замбайті з генеральним менеджером Фаусто Сельвінеллі та секретарем Роберто Спаньоло[7] — на чолі з Оскаром П'янтоні воно відразу ж отримало результат[7]: команда посіла друге місце в сезоні 1998/99 років й виборола підвищення в класі, завдяки перемозі в плей-оф над «Спецією» та «Прато»[4].
2000-ні роки: піднесення
З Еліо Густінетті перейшов у П'янтоні влітку 2001 року[8], «Альбінолеффе» виграв кубок національної категорії 2002 pore, перемігши «Ліворно» за найбільшою кількістю м'ячів, забитих на полі суперника[9]; у червні 2003 року підйом пережив новий етап[4], коли серіанці, який відставав від «Тревізо» в регулярному сезоні, обіграла «Падую» та «Пізу» в плей-оф, зробивши історичну перемогу в Серії B[10][11].
У дебютному сезоні у вище вказаному турнірі, де також збільшили кількість учасників до 24 команд для розвитку справи «Катанії»[12] — 13 вересня 2003 року відзначився безпрецедентним дербі з Аталантою, в якому перемогла з рахунком 2:1[13]: 13 лютого 2004 року поступилася «Деа»[14], але посіла 18-те місце, уникнувши плей-оф на виліт[15]. Зайнявши одинадцяте місце в сезоні 2004/05 роках, Густінетті поступився місцем Вінченцо Еспозіто[16].
Наставник Емільяно Мондоніко, творець чотирьох сейвів у Серії B на тренерському містку «АльбіноЛеффе»
Шлях, який пройшов у чемпіонаті 2005/06 років, призвів до його заміни на Емільяно Мондоніко[17], який шукав порятунку в поєдинку проти «Авелліно»[18]; тому наступного сезону тренер кремонезійці опинилися в середині таблиці, зокрема двічі зіграла внічию з «Ювентусом» (винесений до кадетської серії через події в Кальчополі[19]), а також вдома перемогли «Наполі»[20].
Після повернення Густінетті, яке відбулося влітку 2007 року[21], клуб встановив рекорд[22]: незважаючи на провал у фінальній частині чемпіонату — обставина, яка обернулася чергуванням з Армандо Мадонною на тренерському містку[23] — але бергамаський клуб продемонстрував свій найкращий результат у Серії B[24], з 78-ма набраними очками посіла 4-те місце, завдяки цьому вийшов у плей-оф[25]. «Альбінолеффе» обіграв «Брешію» в півфіналі[26], однак бергамці поступилася «Лечче» в заключному матчі, і таким чином не вийшов у Серії А[27][28].
2010-ті роки: занепад
Протягом наступних трьох сезонів команда забезпечувала собі місце в серії B — з найбільшим ризиком у 2011 році, коли плей-оф з «П'яченцою» був необхідний, щоб уникнути Серії С[29] — навесні 2012 року АльбіноЛеффе опустився з третього з кінця місце в чемпіонаті, після 11 поразок поспіль, що опустило серійців на останню позицію[30]. Тим часом, клуб позбавили на 10 очок, зменшений після апеляції до 5, за причетність до скандалу зі ставками[31], команда в підсумку посіло шосте місце, а в плей-оф у травні 2014 року поступився «Кремонезе»[32].
За підсумками сезону 2015/16 років посів 7-ме місце й вилетів до Серії D[33], а в наступні роки найкращі результатами стали півфіналі плей-оф й другим раундом Кубка Італії, обидва досягнуті в 2020/21 роках[34].
16 751 глядач у матчі чемпіонаті Серії B 2006/07 «Альбінолеффе»-«Ювентус»[35]
Рекорд сезонних перепусток
2 622 глядача у чемпіонаті Серії B 2008/09 років[36]
Рекорд набраних очок за один сезон
78 очок у Серії В 2007/08 років
Найкращий результат у чемпіонаті країни
4 місце в чемпіонаті Серії В 2007/08
Найдовша безпрограшна серія в сезоні
19 поєдинків (5 перемог і 14 нічиїх між 2-м і 20-м турам у Серії B 2006/07)
Найтриваліша програшна серія
11 матчів (з 29 по 39 тур в Серії B 2011/12)
Індивідуальна статистика
Марко Челліні, який відзначився 23-ма голи в Серії B 2007/08, є абсолютним рекордсменом з кількістю забитих м'ячів за один сезон у футболці «Альбінолеффе», перевершив попередній рекорд з 17-ма м'ячами, забитих Роберто Бонацці в Серії C1 2002/03. Рекорд за забитими м'ячами в одному поєдинку Серії B належить Омару Торрі, який 2 квітня 2010 року відзначився хет-триком у поєдинку проти «Фрозіноне»[37].
Нижче наведені рейтинги найкращих індивідуальних даних із зазначенням кількості сезонів, проведених у клубі, у дужках.
Зіграні матчі
305 Мірко Полоні (1998-2010)
291 Іван Дель Прато (1998-1999, 2001-2008)
269 П'єрре Регонезі (2001-2006, 2010-2014)
254 Рубен Гарліні (2000-2011)
249 Дам'яно Сонцоні (1998-2006)
Рекорд по забитим м'ячам
48 Роберто Бонацци (2001-2008)
46 Марко Челліні (2006-2010)
41 Франческо Рополо (2007-2010)
36 Крістіан Арабоні (1999-2001, 2002-2005)
33 Джакопо Манцоні (2020-теп. час)
Кольори та символи
Кольори
У 1998 році новостворений клуб вирішив затвердити синій і світло-блакитний як офіційні кольори, щоб вшанувати біло-блакитну форму «Альбінезе» та біло-блакитну форму «Леффе». Два вище вказані кольори завжди використовувалися «Альбінолеффе» у домашній формі, в той час як червоний і жовтий використовувалися у виїзній формі як посилання на герб провінції Бергамо[38].
Офіційні символи
Герб
Герб клубу (прийнятий з 1998 року і ніколи не змінювався) — праворуч знаходиться золота вежа на червоному тлі, ліворуч — синій журавель на аналогічному фоні; у нижній частині намальована хвиля води, яка простягається вгору та виходить зі щита праворуч. Зовнішня корона, також світло-блакитна, несе повну назву клубу синіми друкованими літерами.
Загалом логотип нагадує герби муніципалітетів, до яких належить клуб (вежа Альбіно та журавель Леффе[39]) та його географічне розташування (де потік води представляє річку Серіо та її долину)[40].
Гімн
Офіційним гімном є «Альбінолеффе відзначся гол»[41], написана співаком й автором пісень з Бергамо Даніеле Реджані влітку 2007 року й транслювалася перед домашніми матчами, починаючи з 25 серпня 2007 року в матчі «Альбінолеффе»-«Спеція»[42].
Талісман
Талісманом клубу є бобер з антропоморфним елементом й одягнений у соціальний трикотаж, якого називають Ріно Касторіно; на домашніх матчах «Альбінолеффе» постійно присутній аніматор, який одягає костюм талісмана й розважає публіку під час перерви у домашніх матчах[43].
Структура
Стадіон
До 2003 року для проведення домашніх матчів клуб орендував у муніципалітету Леффе стадіон Карло Мартінеллі. Останній стадіон уже був місцем проведення матчів Леффе, а «Альбінезе» грали на парафіяльному стадіоні в Альбіно імені Джона Фіцджеральда Кеннеді.
Починаючи з виходу до Серії B, отриманого в кінці чемпіонату Серії C1 2002/03 років й до Серії C 2018-2019, домашні матчі «Альбінолеффе» проходили на стадіоні Стадіо Атлеті Адзуррі д'Італія в Бергамо[44]. Рішення орендувати об'єкт у столиці було прийнято з метою відповідності структурним вимогам, які на той час висувала Національна професіональна ліга для ліг вище третього дивізіону. З 2010 року, на матчі «Альбінолеффе», лише одна трибуна та зона, зарезервована для гостей, були відкриті для глядачів[45].
У 2019 році перестають використовувати стадіон у Бергамо і переїжджають на муніципальний стадіон Чітта-ді-Горгонзола; тим часом розпочато будівництво нового стадіону в Цаниці, у прибудові навчального центру. Починаючи з сезону 2021/22 років виступає на власному стадіоні стадіоні «АльбіноЛеффе».
Тренувальна база
Вхід до спортивного центру
Тренувальним центром першої команди та молодіжних команд є тренувальний центр «Альбінолеффе»: розкинувся на площі близько семи гектарів між муніципалітетами Цаніка та Комун-Нуово, включає адміністративні офіси компанії та три ігрові поля. Спочатку він належав консорціуму BCC з Бергамо, але викуплений на аукціоні у компанії з нерухомості, а потім проданий у 2008 році «Альбінолеффе» для спортивного використання. 6 червня 2009 року комплекс офіційно відкрили з назвою її шляхів до чотирьох персонажів, що належать до історії компаній «Альбінезе» і «Леффе», а саме П'єтро Каттанео, Франко Герарді, Флавіо Луссана та Луїджі Піні[46].
