Альбер Доза
Альбер Доза (фр. Albert Dauzat; 4 липня 1877, Гере, Крез, Франція — 31 жовтня 1955, Париж, Франція) — французький мовознавець. ЖиттєписЗдобув середню освіту в Осері та Шартрі, після чого вивчав право та витончені мистецтва в Сорбонні, де 1906 року захистив дисертацію «Есе про лінгвістичну методологію в галузі романських мов та діалектів» (фр. Essai de méthodologie linguistique dans le domaine des langues et des patois romans). Після цього продовжив дослідження в Практичній школі вищих досліджень, був учнем знаменитого лінгвіста Ж. Жільєрона. 1913 року став ад'юнкт-професором Практичної школи, потім, 1921 року — директором із досліджень. Його роботи того періоду зберігають своє значення досі, що відзначав, зокрема, історик Люсьєн Февр[10]. Праці Доза вважаються піонерними роботами в галузі антропоніміки та наукової топоніміки у Франції. Французьке товариство ономастики від 1956 року раз на два роки присуджує вченим франкомовних країн премію Альбера Доза[fr] за видатні роботи з топоніміки та антропоніміки. Засновник та директор найбільшого французького лінгвістичного журналу Le Français moderne[fr] (видається з 1933 року) та журналу Revue internationale d'onomastique, що виходив у Парижі від 1949 до 1973 року[11]. Помер 1955 року у своєму будинку на вулиці Франсуа-Коппе[fr], 2 в XV окрузі Парижа[12]. Похований разом зі своєю дружиною та батьком на 12-й ділянці муніципального кладовища Габріеля Пері[fr] в Коломбі (О-де-Сен). Доводиться двоюрідним дідом перекладачеві та есеїсту П'єру-Еммануелю Доза[fr] (нар. 1958). Найважливіші публікації
Примітки
Література
|