В 1913 році вступив на службу в Баварську армію. Учасник Першої світової війни, служив у різноманітних частинах зв'язку. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері.
З 25 квітня по травень і з 15 по 20 серпня 1942 року — командир 18-ї танкової дивізії. З 22 серпня 1942 по 25 вересня 1943 року — командир 129-ї піхотної дивізії. З 5 квітня по 10 серпня 1944 року — командир 227-ї піхотної дивізії. З 12 серпня 1944 року — начальник служби зв'язку вермахту. 15 травня 1945 року взятий у полон американськими військами. Звільнений 26 червня 1947 року.
1 лютого 1955 року суд Марселя заочно засудив Прауна до страти за причетність до вбивства 19 бійців Опору, проте влада ФРН відмовилась його видати. З 1956 по 1965 рік — голова відділу радіорозвідкиБНД. В 1961 році заснував об'єднання колишніх службовців військ зв'язку вермахту і бундесверу.
Die Fernmeldeverbindungen eines Kriegsschauplatzes. In: Wehrwissenschaftliche Rundschau. 3 (1953), S. 228—235.
Wehrmachtnachrichtenverbindungen. In: Wehrkunde. 2 (1953), Heft 9, S. 11–16.
Bayerische Telegraphen- und Nachrichtentruppen. Würzburg 1963.
Soldat in der Telegraphen- und Nachrichtentruppe. Selbstverlag, Würzburg 1965.
Оновлене видання: Albert Praun. Ein deutsches (Soldaten-) Leben 1894—1975. hrsg. von Hella Praun, Selbstverlag, München 2004, ISBN 3-937082-22-0.
Eine Untersuchung über den Funkdienst des russischen, britischen und amerikanischen Heeres im zweiten Weltkrieg vom deutschen Standpunkt aus, unter besonderer Berücksichtigung ihrer Sicherheit. Fernmeldering e. V., Bonn 1999. — у співавторстві з Кунібертом Рандевігом.
Література
Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939—1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 603.
