|
Алфімова Людмила Іванівна
Людми́ла Іва́нівна Алфі́мова (4 вересня 1935, Харків — 22 лютого 2024, Печера, Тульчинський район Вінницька область) — українська акторка театру і кіно, заслужена артистка України (2003), кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня (2021). БіографіяЛюдмила Алфімова народилася в Харкові в родині водія й домогосподарки. 1953 — закінчила школу. З дитинства мріяла стати льотчицею. Після десятирічки закінчила аероклуб, літала на винищувачі, навіть опанувала вищий пілотаж. Батькам це не дуже подобалось. Та в навчанні далі відмовили: пояснили, що дівчат не беруть. Тоді Людмила пересіла в автомобіль. А в театральний вступила, аби хоч у театрі чи кіно стати льотчицею.[2] 1956 — одружилася з льотчиком Феліксом Михайловичем Кадигробом. Чоловік весь час перебував у відрядженнях від КБ Антонова.[3] У 1957 році, однак народила доньку Лізу (акторка), 1965 — доньку Альону. Станом на 2007 рік вона й чоловік Володимир працювали фізіотерапевтами у приватній клініці в Нью-Йорку, США. 1973 — на зйомках фільму «Прощавайте, фараони» познайомилася з головою колгоспу Іваном Кальницьким, старшим на 12 років[4]. В тому ж році розлучилася з чоловіком, але одружитися з Іваном змогла тільки через 20 років:[5] Кальницький не міг залишити старшу на 15 років дружину Поліну Леонтіївну, яка врятувала йому життя (сховала молодого партизана з револьвером у руці від німців за заслінкою печі, а потім вилікувала від туберкульозу). Тільки після її смерті він запропонував переселитися до нього. 1993 — одружилася, з Києва переїхала до села Печера Тульчинського району на Вінниччині. Чоловік подарував їй будинок управляючого маєтком графів Потоцьких у селі Печера.[6] Квартиру в центрі Києва, на Паньківській,Алфімова продала, на гроші купила авто. За кермом вона вже більше 55 років.[3] 27 вересня 2006 року помер після 13 років спільного життя чоловік[5]. Залишившись жити сама, акторка мусила тримати пістолет із гумовими кулями з дозволом від переслідувача — генерала Василя Поліщука.[3] Померла 22 лютого 2024 у селі Печера Вінницької області, Тульчинської громади, де вона провела останні роки[7]. Там же й похована. Має чотирьох онуків та трьох правнуків.[6] Кар'єра1954 — вступила до Харківського театрального інституту, який закінчила в 1958 році в (майстерня Л. Сердюка і М. Покотило).[8] У 1960—1963 була акторкою Київського театру юного глядача. З 1963 — акторка Кіностудії ім. О. Довженка. Справжню славу акторці принесла головна роль у радянському фільмі «Весілля в Малинівці».[9] За свою тривалу кар'єру Людмила Алфімова знялася в понад 40 кінофільмах, а озвучила близько 170. Людмила Алфімова їздила на творчі зустрічі, бувала на телепередачах, давала інтерв'ю. Літала до доньки у США.[2] У березні 2013 Алфімова приїхала на зустріч зі своїми шанувальниками до Вінниці. Тут відбувалася презентація документального фільму про акторку «Як у село приїхало кіно» від кінорежисера Костянтина Крайнього. Фільм тривалістю до 1 години знімали в селі Печера, де проживала Людмила Іванівна, Сокілець і трішки в Тульчині. Фільмографія[10]
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
