Алтунін Олександр Терентійович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Алтунін.
Олександр Терентійович Алтунін
рос. Александр Терентьевич Алтунин
Народження14 серпня 1921(1921-08-14)
Q25734042?, Q21196001?, Калачинський район, Росія
Смерть15 липня 1989(1989-07-15) (67 років)
Москва, СРСР
інфаркт міокарда
ПохованняНоводівичий цвинтар
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
ОсвітаВійськова академія імені М. В. Фрунзе (1948), Омське вище загальновійськове командне училищеd, Novosibirsk Military Infantry Schoold (10 червня 1941) і Вища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1957)
Роки служби1939—1989
ПартіяВКП(б)[1]
ЧленЦК КПРС
Звання Генерал армії
КомандуванняПівнічно-Кавказький військовий округ і цивільна оборона
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
медаль «Золота Зірка»
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль «За бойові заслуги» медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР» медаль «За відвагу на пожежі» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За зміцнення бойової співдружності» медаль «За освоєння цілинних земель» Командорський хрест ордена Відродження Польщі Орден Червоного Прапора (Афганістан) орден Тудора Владимиреску орден Червоного Прапора медаль «За зміцнення дружби по зброї» орден Народної Республіки Болгарія

Олександр Терентійович Алтунін (14 серпня 1921 — 15 липня 1989) — радянський воєначальник, з 1972 по 1986 рік начальник Цивільної оборони СРСР — заступник міністра оборони СРСР. Герой Радянського Союзу (1944). Генерал армії (1977). Член ЦК КПРС у 1976—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 8—11-го скликань.

Біографія

Народився 14 серпня 1921 року в селі Стеклянка (нині Калачинський район Омської області РФ) у селянській родині. Росіянин.

У Радянській армії з 1939 року. В 1941 році закінчив Новосибірське піхотне училище.

З червня 1941 року брав участь в німецько-радянській війні. Відзначився під час боїв на теренах Польщі. Командир батальйону 889-го стрілецького полку (197-ма стрілецька дивізія, 3-я гвардійська армія, 1-й Український фронт) капітан Алтунін 29 липня 1944 року з групою бійців переправився через Віслу в районі населеного пункту Доротка, захопив вигідний рубіж і вогнем забезпечив форсування річки батальйоном. Вміло організував бій на плацдармі. За ці дії отримав звання Героя Радянського Союзу.

Член ВКП(б) з 1943 року.

Після війни продовжував службу в армії.

У 1948 році закінчив Військову академію імені Фрунзе.

В 1957 році закінчив Військову академію Генштабу. Був на керівних посадах у військах, працював у Генштабі.

В 1968-70 роках командував військами Північно-Кавказького військового округу.

З 1970 по 1972 рік — начальник Головного управління кадрів МО СРСР. Пізніше, з 1972 року начальник Цивільної оборони СРСР — заступник міністра оборони СРСР. З 1976 року член ЦК КПРС. З 1977 року Генерал армії.

У 1986 році після Чорнобильська катастрофи О. Т. Алтунін був зміщений з посади через неспроможність протидії Цивільної оборони СРСР загрозам такого масштабу.

З 1986 року — у Групі генеральних інспекторів МО СРСР.

Був депутатом Верховної Ради СРСР 8, 9, 10 і 11 скликань.

Звання та нагороди

23 вересня 1944 року Олександру Терентійовичу Алтуніну присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Також нагороджений:

Примітки

  1. ↑ http://www.podvignaroda.ru/?#id=150000603&tab=navDetailDocument

Посилання

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. (рос.)