|
Алпамиш «Алпами́ш» — народний героїчний епос, поширений у вигляді самостійних сказань у низки тюркомовних народів — в узбеків «Алпамиш», у казахів та каракалпаків «Алпамис», гірських алтайців «Алип-Манаш», у башкирів «Алпамиша і Барсин-хилуу», у казанських татар як казка «Алпамша», а також частково у таджиків. Цикл середньоазійських епічних оповідей про богатиря Алпамиша та його подвиги виник у степових кочовиків племені конграт у Х—ХІ століттях, а сюжетно склався і композиційно оформився, імовірно, у XIV—XVII століттях, — період, коли народи Середньої Азії вели боротьбу проти джунгарських правителів хунтайджі. Всі версії есосу вирізняються сюжетною схожістю, але кожна оповідь є дуже самобутньою, має місцевий колорит. Найбільш обсяжним варіантом оповіді про Алпамиша є записаний від узбецького сказителя Фазіла Юлдашев-огли (14 тисяч віршованих рядків, 1928 рік). Композиційно він поділяється на частини: 1) поїздка Алпамиша по наречену, змагання його з женихами-суперниками, одруження персонажів; 2) похід Алпамиша проти калмицького правителя-ґвалтівника Тайчахана, семирічне перебування багатиря у заточенні та переможне повернення на батьківщину. Узбецька оповідь «Алпамиш» піддалася звичній для епосу генеалогічній циклізації: був створений, зокрема, особливий дестан про пригоди Ядгара, сина Алпамиша. Головною ідеєю епосу є боротьба народу за незалежність, утвердження справедливого і мирного життя, високих людських ідеалів.
Джерела
Посилання
|