Алексєєв Павло Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алексєєв.
Алексєєв Павло Федорович
Народився29 червня (12 липня) 1912
Пласт, Verkhneuralsky Uyezdd, Оренбурзька губернія, Російська імперія
Помер28 квітня 1985(1985-04-28) (72 роки)
Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР
ПохованняПівнічне кладовище
Країна СРСР
 Російська імперія
Національністьросіяни[1]
Діяльністьофіцер
Учасникнімецько-радянська війна
Військове званняпідполковник, молодший лейтенант, лейтенант, старший лейтенант і капітан
ПартіяВКП(б)[2]
Нагороди
Герой Радянського Союзу медаль «Золота Зірка»
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Павло Федорович Алексєєв (29 червня [12 червня] 1912 — 28 квітня 1985) — радянський військовий льотчик, в роки Другої світової війни — командир ескадрильї 142-го гвардійського штурмового авіаційного полку 8-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії 1-го гвардійського штурмового авіаційного корпусу 2-ї повітряної армії 1-го Українського фронту, гвардії капітан[3]. Герой Радянського Союзу (27.06.1945), підполковник.

Біографія

Народився в сім'ї робітника. За національністю росіянин. До призову в Червону Армію у 1932 році працював шофером на Бєлорєцькому металургійному заводі. Після закінчення в 1936 році Ульяновської льотної школи працював інструктором-льотчиком П'ятигорського аероклубу.

На фронтах Другої світової війни з 1941 року. В 1943 році вступив в члени ВКП(б)/КПРС. Станом на травень 1945 року Алексєєвим скоєно 134 бойових вильоти.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і геройство гвардії капітану Алексєєву Павлу Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7890).

Після війни П. Ф. Алексєєв продовжив службу у ВПС СРСР. З 1963 року у відставці. Жив у місті Ростові-на-Дону. Помер 28 квітня 1985 року.

Нагороди

Пам'ять

Примітки

  1. ↑ http://www.podvignaroda.ru/?#id=19091352&tab=navDetailDocument
  2. ↑ http://www.podvignaroda.ru/?#id=20748134&tab=navDetailDocument
  3. ↑ На дату присвоения звания Героя Советского Союза.

Література

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Подвиги Героев Советского Союза. — М., 1981.
  • Славные сыны Башкирии. Книга 2. — Уфа, 1966.

Посилання

  • Алексєєв Павло Федорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Герои Советского Союза, Проживавшие на Дону после Великой Отечественной Войны [Архівовано 4 березня 2014 у Wayback Machine.]