Алексенко Володимир Аврамович

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Алексенко.
Володимир Аврамович Алексенко
Народження27 січня 1923(1923-01-27)[1][2]
Київське (Кримський район), Кримський район
Смерть16 червня 1995(1995-06-16)[2] (72 роки)
Одеса, Україна
ПохованняДругий християнський цвинтар
КраїнаСРСР СРСР → Україна Україна
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
ОсвітаВійськова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Роки служби1941–1978
ПартіяВКП(б)
Звання Генерал-лейтенант авіації
Формування277-ма штурмова авіаційна дивізія
Командування15-й гвардійський штурмовий авіаційний полк
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
медаль «Золота Зірка» медаль «Золота Зірка»
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За взяття Кенігсберга» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда» медаль «За бездоганну службу» І ступеня медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня медаль «За бездоганну службу» III ступеня
CMNS: Алексенко Володимир Аврамович у Вікісховищі

Володи́мир Авра́мович Але́ксенко (27 січня 1923 — 16 червня 1995) — радянський військовий льотчик-штурмовик, учасник Другої світової війни, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-лейтенант авіації. Депутат Верховної Ради Української РСР 5-го та 8-го скликань.

Життєпис

Народився 27 січня 1923 року в селі Київське Кримського району Краснодарського краю в селянській родині. Українець. У 1940 році закінчив середню школу й аероклуб.

До РСЧА призваний у травні 1941 року. У 1942 році закінчив Краснодарську військову авіаційну школу пілотів. Член ВКП(б) з 1943 року.

На фронтах Німецько-радянської війни з лютого 1943 року. Був пілотом, командиром авіаційної ескадрильї, штурмового авіаційного полку.

У складі 277-ї штурмової авіаційної дивізії на Ленінградському та 3-тю Білоруському фронтах штурмував ворожі батареї, що обстрілювали Ленінград, завдавав повітряні удари по військових комунікаціяя і скупченнях живої сили і техніки ворога на Карельському перешийку, в Прибалтиці, Східній Пруссії.

Війну закінчив на посаді командира 15-го гвардійського штурмового авіаційного полку 277-ї штурмової авіаційної дивізії 1-ї повітряної армії 3-го Білоруського фронту. Загалом здійснив 292 вдалих бойових вильоти. На його рахунку десятки знищених на аеродромах літаків, 33 танки, 118 автомашин, 53 залізничні вагони, 85 повозок, 15 бронетранспортерів, 10 складів з боєприпасами, 27 атрилерійських і 54 зенітних гармати, 12 мінометів, сотні солдатів і офіцерів ворога.

Після війни до жовтня 1949 року продовжував військову службу у ВПС СРСР заступником командира штурмового авіаційного полку Прибалтійського військового округу (місто Тарту, Естонська РСР). У 1954 році закінчив Військово-повітряну академію у селищі Моніно.

У травні-серпні 1954 року — заступник командира 31-го гвардійського винищувального авіаційного полку у Групі радянських військ в Німеччині. З 1954 року — заступник командира з льотної підготовки, а в 1955-1957 роках — командир 743-го винищувального авіаційного полку в Групі радянських військ у Німеччині; з жовтня 1956 року — в Прибалтійському військовому окрузі (місто Валга, Естонська РСР). З 1957 року — заступник командира з льотної підготовки, а в червні-серпні 1958 року — 1-й заступник командира 123-ї винищувальної авіаційної дивізії у Прибалтійському військовому окрузі (місто Валга, Естонська РСР).

У серпні 1958 — червні 1960 — командир 195-ї гвардійської винищувальної авіаційної дивізії у Південній групі військ радянських військ (Угорщина). У 1962 році закінчив Військову академію Генерального штабу.

З липня 1962 року — заступник командувача з бойової підготовки, в січні 1964 — жовтні 1967 року — 1-й заступник командувача, а в жовтні 1967 — червні 1974 року — командувач 48-ї (з квітня 1968 року — 5-ї повітряної армії), штаб якої дислокувався в Одесі[3]. У 1968 році отримав військове звання генерал-лейтенант авіації.

У серпні 1974 — грудні 1977 — помічник з ВПС і ППО представника Головного командування Об'єднаними збройними силами держав — учасниць Варшавського договору у Болгарській народній армії.

З серпня 1978 року генерал-лейтенант авіації Алексенко — в запасі. Мешкав у місті Одеса. Помер 16 червня 1995 року. Похований на Другому християнському цвинтарі Одеси.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1945 року гвардії капітан Алексенко Володимир Аврамович за 230 успішних бойових вильотів на штурмовку скупчень ворожих військ і техніки, за звитягу і мужність, виявлені при виконанні бойових завдань, удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6129).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року гвардії майор Алексенко Володимир Аврамович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 8677).

Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки й медалями.

Військовий льотчик 1-го класу.

Пам'ять

На батьківщині встановлено бронзове погруддя Героя.

Примітки

  1. ↑ Алексенко Владимир Аврамович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б TracesOfWar
  3. ↑ Устремлённый в небо [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.](рос.)

Посилання