Александрович Митрофан Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Александрович.
Митрофа́н Микола́йович Александро́вич
ПсевдонімМитро Олелькович
Народивсяневідомо або 1837[1]
Калита, Броварський район, Київська округа, Київська губернія, Російська імперія
Помер1881
Київ, Російська імперія
Громадянство Російська імперія
НаціональністьУкраїнець
Діяльністьписьменник, історик, етнограф
Сфера роботиетнографія[2] і публіцистика[2]
Мова творівУкраїнська, Російська

Митрофа́н Микола́йович Александро́вич (псевдонім — Митро Олелькович; 1 січня 1837[3], Калита, Остерський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 16 вересня 1881, Київ) — український етнограф, історик, письменник.

Біографічні відомості

Народився в с. Калиті на Чернігівщині. Походив зі старої козацької родини.

До 14-ти років ріс і виховувався у сім'ї. Від 1851 року у Санкт-Петербурзі: навчався в інженерному училищі (1851—1855), потім у Михайлівській інженерній академії (1855—1857), яку закінчив у званні підпоручика.

Залишивши у травні 1860 року військову службу оселився у Калиті. Якийсь час працював у повітовій межовій комісії. Був мировим посередником у Мінській губернії, головою Остерського земства.

Перші його публікації з'явилися I860 року у «Черниговских губернских ведомостях».

У часописі «Основа» (1861—1862) публікував невеликі статті етнографічно-історичного змісту українською мовою (за С. А. Венгеровим[4]). А за І. Франком — «оповідання „Антін Михайлович Танський“, „Три пани“, „Проскурка“, „П'яниця“, „Пожежа“ та інші під псевдонімом Митро Олелькович»[5].

В той самий час друкував свої твори в «Черниговском листке» (1861—1863), який видавав Л. Глібов.

Студіював українську історію, написав монографію «Гетьманство Дорошенка», що вийшла друком у часописі «Вестник Западной России» у Вільні (1867). Автор роботи «Андрусівський договір».

1881 року, мешкаючи у Києві, під час нервового нападу вискочив з вікна готелю і помер на місці.

Творчість

I860 року у «Черниговских губернских ведомостях» з'явилися його перші публікації: нарис «Із Канева до Чигирина й назад», обробки казкових сюжетів «Семилітка», «Про городянку та бублики», записані у Каневі перекази про гайдамаків, а пісня «їхав Харько з Жаботина» — на Херсонщині[6].

Автор повістей і оповідань («Антін Михайлович Танський», «Три пани», «П'яниця», «Пожежа», «Проскурка»), надрукованих в «Основі», історичних праць про Чернігівщину, про гетьмана П. Дорошенка та ін.

Розпочав публікацію великого дослідження з історії України під назвою «Остерскій уѣздъ. Историческое описаніе». Випуск I, що вийшов друком у Києві 1881року, 212 стор. (російською мовою), і охопив події у Східній Україні до 1669 року[4].

Після його смерті залишилося багато цінних рукописів.

Видання

Примітки

  1. ↑ Czech National Name Authority Database as Linked Data, Báze národních jmenných autorit v podobě propojených dat
  2. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Бровари: моє місто — мій дім. Архів оригіналу за 13 лютого 2015. Процитовано 13 лютого 2015. [Архівовано 2015-02-13 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б С. А. Венгеровъ. Словарь русских писателей и ученыхъ (отъ начала русской образованности до нашихъ дней). Томъ I. Выпуск 8.— С.—Петербургъ, 1887.— С. 354.
  5. ↑ Іван Франко. Статті до «Оттового наукового словника».— Енциклопедія життя і творчості Івана Франка. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 лютого 2015.
  6. ↑ Дудко В. І. Митрофан Александрович як фольклорист і етнограф //Нар. творчість та етнографія. — 1987. — № 1. — С.25-31.

Література

Посилання

S:
 Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.