Алейшу де Мінезіш (радник)

Алейшу де Мінезіш
Голова Арроншеша
Смерть:	7 лютого 1569(1569-02-07)[1]
Батько:	Педру де Мінезіш^d

Але́йшу де Міне́зіш (порт. Aleixo de Meneses; ? — 7 лютого 1569) — португальський лицар, військовик, дипломат. Королівський радник (з 1542). Наставник і охоронець португальського короля Себаштіана (1559—1568). Сеньйор Алфайятеша. Представник португальського роду Мінезішів.

Біографія

Син кантаньєдського графа Педру де Мінезіша і Беатриси де Мело, доньки канцлера Руя де Алваренги. Служив при дворах португальських королів Жуана ІІІ і Себаштіана. Вступив до військової служби у юному віці.

Військова кар'єра

Під командуванням свого дядька Жуана де Мінезіша брав участь у битві при Аземмурі (1513)[2]. Згодом став капітаном ескадри з 8 кораблів, подорожував до Індійського океану. Працював старшим капітаном в Ормузі (1516), Кочині (1517)[3]. Відзначився у боях з мусульманами при Джидді (1517), захопленні Зейли (1528), обороні Малакки. Тимчасово керував португальським Гоа за відсутності Діогу де Секейри (1520)[3].

Дипломатична кар'єра

За рекомендаціями королівської ради був кандидатом на пост віце-короля Індії, але Жуан III відправив його португальським послом до Карла V в Кастилію (1537—1539, 1542—1545)[3]. Сприяв укладанню шлюбу між португальською інфантою Марією та майбутнім кастильським королем Філіпом II[3]; був хрещеним батьком первістка цього подружжя, інфанта Карлоса[3].

Повернення до Португалії

Після смерті Марії повернувся до Португалії[3]. Деякий час працював мажордомом португальської королеви Катерини (1545—1552, 1554) і кастильської інфанти Хуани (1552—1554)[3][4][5]. Був кандидатом на пост наставника спадкоємця престолу Жуана-Мануела, але не вияв інтересу до посади[4].

Згодом за наказом королеви призначений наставником і охоронцем принца і майбутнього короля Себаштіана (1559)[6][4][5]. Виховав останнього войовничим, сповненим поваги до військових здобутків пращурів[7]. Конфлікутував із кардиналом Енріке, який приставив до принца вихователів-єзуїтів[5]. Мав маєток між Голеганом і Сантареном[3]. Займав посаду старшого голови Арроншеша[8].

Похований у Пінейрівському монастирі святого Антонія в Шамушці.

Примітки

1. Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
   d:Track:Q41705771d:Track:Q2720582
2. Meneses, D. Aleixo de // Portugal: diccionario… 1908. T. IV., p. 1041—1042.
3. Olival 2018:218.
4. Olival 2018:219.
5. Labrador Arroyo 2012:34.
6. Livermore 1947:251.
7. Livermore 1947:253.
8. Olival 2018:217.

Джерела

монографії

• Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
• Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
• Olival, Fernanda. D. Fr. Aleixo de Meneses (1559—1617): um percurso biográfico em contexto [Архівовано 29 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Revista Portuguesa de Historia. № 48. Coimbra, 2018. p. 215-254.

довідники

• Meneses, D. Aleixo de [Архівовано 26 листопада 2018 у Wayback Machine.] Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1908. — Vol. IV. — P. 1041-1042.
• Labrador Arroyo, Félix. Meneses, Aleixo de [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.] // Diccionario Biográfico Español... Madrid: Real Academia de la Historia, 2012. Vol. 34.