Акіруно

35°43′44″ пн. ш. 139°17′39″ сх. д.

Акіруно
Країна	Японія
Острів	Хонсю
Регіон	Канто
Префектура	Токіо
ISO 3166-2	13121-1
Площа	73,34 км² (1 жовтня 2008[1])
Населення	80 898 осіб (1 липня 2011[2])
Густота	1103.1 осіб / км²
city.akiruno.tokyo.jp​(яп.)
Акіруно у Вікісховищі

Акіруно́ (яп. あきる野市, あきるのし, МФА: [akʲiɾuno ɕi̥]) — місто в Японії, в префектурі Токіо.

Короткі відомості

Акіруно розташоване в західній частині префектури.

Акіруно утворилося 1 вересня 1995 року в результаті злиття східного міста Акіґава та західного містечка Іцукаїті. Місто розташоване на території історичної волості Акіру в басейні річок Акі та Хіраї, приток річки Тама. Усі три річка беруть свій початок з північних височин Кусабана, Акіру та Акіґава. Через Акіруно з заходу на схід проходить залізниця JR та автострада Іцукаїті. Їх перетинає державний автошлях 411.

Східна частина Акіруно — колишнє місто Акіґава, розташоване на території височини Акіру. Тут знаходиться цінна археологічна пам'ятка національного значення — палеолітична стоянка Нісі-Акіру[3]. З 10 століття височина Акіру була відома як пасовисько Оґава[4], одне із державних пасовиськ провінції Мусасі. У 17 столітті його перетворили на плантації шовковиць.

Центром західної частини Акіруно є низина Іцукаїті, розташована у верхній течії річки Акіґава, на південно-західному краю Кантоських гір. В середньовіччі тут існувало поселення Таніґуті, в якому кожний п'ятий день місяця проводили ярмарок. Цей звичай дав назву місцевості Іцукцаїті — «ярмарок п'ятого дня». До кінця 19 століття воно було центром лісопереробки та виготовлення дерев'яного вугілля.

Основною галуззю економіки Акіруно є сільське господарство, а саме вирощування кукурудзи та овочів. Одним із джерел доходу міста є туризм. З 1960-х років східна частина Акіруно була перетворена на «спальний район» Токіо. В місті з'явилися перші заводи з виробництва електроприладів та чипів.

На території Іцукаїті знаходяться буддистські монастирі 12 століття — 18 століття: Коґондзі[5], Котокудзі[6] і Дайхіґандзі. Об'єкт поклоніння останнього монастиря, триптих Авалокітешвари, вважається цінною культурною пам'яткою Японії.

Станом на 1 жовтня 2008[1] площа міста становила &&&&&&&&&&&&&073.034000073,34 км². Станом на 1 липня 2011[7] населення міста становило &&&&&&&&&&080898.&&&&0080 898 осіб.

Галерея

• 
  Розташування
• 
  Дайхіґандзі
• 
  Гарячі джерела Сеото

Примітки

1. Статистика Інституту географії Японії // Сайт Інституту географії Японії. Переглянуто 9 лютого 2009 [1].
2. Статистика префектури Токіо // Сайт префектури Токіо. Переглянуто 6 серпня 2011 [2].
3. яп. 西秋留石器時代住居跡.
4. яп. 小川牧.
5. яп. 光厳寺.
6. яп. 広徳寺.
7. Статистика префектури Токіо // Сайт префектури Токіо. Переглянуто 6 серпня 2011 [3].

Джерела та література

• Акіруно // 『角川日本地名大辞典』 [Великий словник японських топонімів Кадокава]. 第13巻. 東京都 / 角川日本地名大辞典編纂委員会編. — 東京: 角川書店, 1978. (яп.)

Акіруно // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання

• (яп.) Офіційна сторінка міста Акіруно [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.]