|
Акуленко Валерій Вікторович
Вале́рій Ві́кторович Аку́ленко (25 липня 1925, Харків — 20 липня 2007, Київ) — український мовознавець. Доктор філологічних наук (1973). Професор (1974). Член-кореспондент НАН України (від 1988 року). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). ЖиттєписНародився 25 липня 1925 року в Харкові. У 1948 році закінчив Харківський університет, тоді ж — Харківський педагогічний інститут іноземних мов. У 1948—1955 роках працював у Харківському інженерно-економічному інституті. У 1955—1981 роках працював у Харківському університеті: у 1955—1963 роках — завідувач кафедри англійської мови, у 1963—1981 роках — завідувач кафедри загального та прикладного мовознавства. У 1977—1979 роках був радником міністра освіти Куби та директором Гаванської філії Інституту російської мови. З 1981 року — директор Центру наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН УКраїни. Від 1998 року — також ректор Київського інституту перекладачів. 15 січня 1988 року Акуленка обрали членом-кореспондентом АН УРСР. Спеціальність: мовознавство, германські мови. У 1975—1991 роках був постійним представником СРСР у термінологічному комітеті Міжнародної стандартизаційної організації (ISO TC-37). Помер у Києві 20 липня 2007 року, не доживши п'яти днів до свого 82-го дня народження. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33). Наукова діяльністьАкуленко працював у галузі загального типолого-контрастивного мовознавства, соціолінгвістики, германістики, славістики. Йому належить пріоритет у створенні концепції інтерлінгвістичних елементів у мовах світу. Українську мову Акуленко розглядав у зв'язках з іншими слов'янськими мовами в європейсько-американському мовному арсеналі. Акуленку належать такі праці:
Співавтор і редактор монографій:
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
