Акула-ангел[2] (Squatina) — рід акул, єдиний у родині акулоангелові (Squatinidae) і ряді акулоангелоподібні (Squatiniformes).
Опис
Акули-янголи мають широке сплощене тіло й тупе округлене рило з вусиками. Грудні плавці в них сильно збільшені, що, очевидно, послужило підставою для присвоєння цим рибам їхньої дивної назви — морські ангели. По зовнішньому вигляді ці акули дуже подібні зі скатами, але зяброві щілини в них розташовані з боків тіла, як й у всіх інших акул. Ознаки, що зближують морських ангелів зі скатоподібними — сплющене тіло; грудні плавці, що розширюються в передній частині; спинні плавці, які відсунуті дозаду — не свідчать про близьку спорідненість цих риб. Вони являють собою незалежно виниклі пристосування до подібного способу життя на дні моря. З погляду анатомії акули-янголи — справжні акули. Про це ж свідчать й особливості їхнього плавання: як і всі акули, вони пересуваються за допомогою коливальних рухів хвоста.
Спосіб життя
Рід Squatina містить 23 види, які зустрічаються в помірковано теплих і субтропічних водах всіх океанів. Найбільший з них — Акула-ангел європейська (S. squatina), що живе в Середземному морі й біля атлантичного узбережжя Європи, досягає довжини 2,4 м і ваги 72 кг. Всі акули-янголи ведуть донний спосіб життя, віддаючи перевагу малим глибинам і нерідко зариваються у пісок. Втім, Акула-янгол американська (S. dumeril) була спіймана один раз на глибині, що перевищує 1200 м.
Всі види акул-янголів є яйцеживородними. Акула-ангел європейська, наприклад, приносить у літню пору до 25 акуленят, що мають довжину близько 30 см.
Значення
Промислове значення акул-янголів невелике. У 1978 році Майкл Вагнер, власник риболовецької компанії в Санта-Барбарі, штат Каліфорнія, почав комерційний вилов акул-ангелів і у 1984 році вилов досяг 310 т. Промисел спустошив місцеву популяцію і в даний час регулюється законом.
↑Acero P., Arturo; Tavera, José J.; Anguila, Rafael; Hernández, Luis (July 2016). A New Southern Caribbean Species of Angel Shark (Chondrichthyes, Squaliformes, Squatinidae), Including Phylogeny and Tempo of Diversification of American Species. Copeia. 104 (2): 577—585. doi:10.1643/CI-15-292.
↑Meyers, Eva K. M.; Tuya, Fernando; Barker, Joanna; Jiménez Alvarado, David; Castro-Hernández, José Juan; Haroun, Ricardo; Rödder, Dennis (2017). Population structure, distribution and habitat use of the Critically Endangered Angelshark, Squatina squatina, in the Canary Islands. Aquatic Conservation: Marine and Freshwater Ecosystems. 27 (6): 1133—1144. doi:10.1002/aqc.2769.
Література
Вилер А. Сем. Плоскотелые акулы Squatinidae // [[1] Определитель рыб морских и пресных вод Северо-Европейского бассейна]. — М. : Легкая и пищевая промышленность, 1983. — 432 с.
