Після збільшення населення міст острова в XVI-XVII столітті постала проблема дефіциту води, оскільки криниці та резервуари, які використовувалися до того часу для водопостачання, були недостатніми для задоволення зростаючих міських потреб навіть після будівництва в 1552 році Фонтану Бебо в м. Іракліон. Відповідно було вирішено транспортувати до Іракліону воду за 15 кілометрів акведуками та каналами з джерел гори Юхтас, де її було надлишок.[2]
Для цього на початку січня 1627 року не далеко від руїн Кноського палацу було розпочато будівництво акведуку Морозіні. В проектуванні та будівництві системи водогону брали участь такі інженери: Zorzi Corner, Raffaello Monnani та Francesco Basilicata.[3][4][5]
В результаті будівництва всього комплексу інженерних споруд для підведення води, яке тривало 14 місяців, Фонтан Морозіі урочисто відкрили на свято Святого Марка (25 квітня 1628 року) та назвали на честь Морозині.[2][4]
Комплекс акведуків і труб забезпечував водопостачання фонтану обсягом 400 бочок води на добу. Він складається з трьох арок, центральна з яких найбільша і має загальну довжину 65 метрів.[4]
