Ай-Тодор

Ай-Тодор
Вид з моря на мис Ай-Тодор
Країна  Україна Україна
Регіон Ялтинський район
Акваторії, що омивають Чорне море
Координати 44°25′43″ пн. ш. 34°07′34″ сх. д. / 44.42861° пн. ш. 34.12611° сх. д. / 44.42861; 34.12611
Ай-Тодор. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Ай-Тодор
Ай-Тодор
Мапа

44°25′43″ пн. ш. 34°07′34″ сх. д. / 44.42861° пн. ш. 34.12611° сх. д. / 44.42861; 34.12611{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку

Ай-Тодо́р (крим. Ay Todor) — мис на півдні Криму, за 8,5 км на північний захід від Ялти. Замикає із заходу Ялтинську бухту. Висота близько 90 метрів. Ай-Тодор в перекладі з грецької мови «Святий Федір».

Мис Ай-Тодор
Мис Ай-Тодор

Загальний опис

Мис Ай-Тодор складається з трьох скелястих відрогів гори Могабі, що утворюють майже недоступний з моря масив. На одному з відрогів розташований знаменитий замок Ластівчине гніздо, побудований в псевдоготичному стилі в кінці XIX століття. У раннє середньовіччя тут стояв монастир святого Федора, який і дав назву мису. Лише невелика бухточка з пляжем представляє єдину зручну пристань. Тому лівий (східний) відріг мису називається Лімен-Бурун (з кримськотатарського «мис гавані»).

Збереглися залишки римського військового табору Харакс, що існував в I—III столітті.

В 1835 році за участю головнокомандувача Чорноморського флоту М. П. Лазарева на самому південному відрогу мису заснований Ай-Тодорський маяк, який працює досі і є одним з найстаріших маяків Чорного моря[1].

Див. також

Примітки

  1. ↑ СРСР: Маяк Айтодорський. Архів оригіналу за 30 серпня 2011. Процитовано 9 березня 2012. [Архівовано 2011-08-30 у Wayback Machine.]

Посилання

Література

  • Дьяков В. Н. Древности Ай-Тодора. — Ялта : Збірник праць Алупкінського історико-побутового музею ., вип. 1, 1930.
  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 18(рос.)
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.