|
Айленд-пік
Айленд-пік (англ. Island Peak) (6165 м) — гірська вершина в Гімалаях. Інша назва вершини Imja Tse. Назву Айленд-пік було присвоєно в 1951 р. членами британської експедиції під керівництвом Еріка Шіптона ( Eric Shipton). Коли члени британської експедиції побачили даний пік вперше з Дінгбоче ( Dingboche), то він нагадував острів у морі, покритий снігом. Пізніше, в рамках кампанії з перейменування, в 1983 р. він був перейменований в Imja Tse. Однак ця вершина більш відома під своїм первинним ім'ям[1]. Пік розташований на гребені, що спускається з південного краю восьмитисячника Лхоцзе-Шар. Вершина була вперше підкорена в 1953 р. членами британської експедиції на Еверест, коли вони зійшли на неї для підготовки до штурму найвищої точки планети. Одним з першосходжувачів на Айленд-пік був першосходжувач на Еверест шерп Тенцинг Норгей[1]. Айленд-пік у даний час є однією з найпопулярніших серед альпіністів вершин Гімалаїв. Маршрути Класичний маршрут проходить по південно-східному схилу і південно-західному гребеню. Підхід починається в селищі Чукхунг. Відразу слід перейти по містку через річку, за якою починається стежка до підніжжя Айленд-піку. Спочатку стежка йде по гребеню морени. Потім виходить в плоску невелику долину до річки. Стежка йде зліва від річки. Після перетину долини потрібно повернути праворуч в прохід між моренними валами. Вийшовши до пересохлого озера стежка повертає праворуч у прохід між моренним валом і схилами Айленд-піку. Там розташований базовий табір (5100 м). До базового табору години 2-3 ходу. Більшість альпіністів стартує саме з цієї точки. Якщо пройти крізь базовий табір і трохи далі, можна побачити добре натоптану стежку, що йде ліворуч вгору. По ній трохи більше 1 години крутого підйому і буде Attack camp (близько 5500 м). У Attack camp можуть бути труднощі з водою — в каменях місцями залишки снігу. Підйом від Attack camp починається прямо вгору в скельний кулуар. Спочатку підйом йде по лівій стороні кулуара впритул до скель, потім стежка переходить на праву сторону. Місцями стоять тури. Є майданчики під намети. Далі шлях губиться в осипах, орієнтуватися потрібно по турах. Осипний гребінь виводить до льодовика. Шлях по льодовику петляє між тріщин, але народу ходить багато і зазвичай є хороша стежка, яка приводить під крутий сніжний схил. У сезон схил провішаний перилами до виходу на вершинний гребінь. Перил — 3-4 мотузки. Вийшовши на гребінь вправо вгору 100 м по вузькому гребеню до вершини. Спуск по шляху підйому. Стандартними періодами для сходжень є: квітень-травень та жовтень-листопад. Примітки
Ресурси Інтернету
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
