Аеронавігація

Аеронавігація (повітряна навігація) — наука про методи водіння літальних апаратів за заданими курсом і висотою та з додержанням визначеного часу польоту.

Техніки, які використовуються для навігації в повітрі, залежать від того, чи пілот летить згідно з правилами візуального польоту (ПВП) чи правилами польотів за приладами (ППП). У другому випадку, пілот здійснюватиме навігацію виключно використовуючи пілотажні прилади і засоби радіо навігації, такі як радіомаяки, або слідувати вказівкам радарного управління, які видаються системою керування повітряним рухом. У випадку ПВП, буде значною мірою здійснювати навігацію за допомогою методів "числення координат" в поєднанні із візуальними спостереженнями (лоцманське проведення), із посиланням на відповідні карти. Це може доповнюватись радіонавігаційними засобами.

Основні види аеронавігації:

1. політ за земними орієнтирами;
2. компасна аеронавігація;
3. радіонавігація;
4. астронавігація.

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Навігація. Основи визначення місцеположення та скеровування / Б. Гофманн-Велленгоф, К. Легат, М. Візер; пер. з англ. за ред.: Я. С. Яцківа; літ. ред.: О. Є. Смолінська. — Л.: ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – 449 с.

Посилання

• Аеронавігація [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
• Конвенція про регулювання повітряної навігації 1919 [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.