Адгократія

Адгокра́тія або адхокра́тія  (від лат. ad hoc – «спеціально для цього випадку»; грец. κράτος – «сила, влада») — термін, що його запропонував у 1960 роках знавець проблем лідерства Воррен Бенніс, а потім популяризував футуролог Елвін Тоффлер. За своєю суттю адгократію називають протилежністю бюрократії або включають в це поняття, як "компетентну бюрократію".[1] [2]Адгократія ігнорує класичні принципи менеджменту, згідно з якими в кожного є певна постійна роль, і відповідає гнучкому організаційному устрою, за якого працівники використовують інформаційні технології та застосовують неформальний розподіл прав та обов'язків, вільно щодо до посадових інструкцій. [3]

Примітки

1. Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори) (PDF) (укр) . Львів: «Новий Світ – 2000». 2015. с. 10-11. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка); Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка); Явне використання «та ін.» у: |first= (довідка)
2. ПІДПРЄМСТВО ЯК ОБЬЄКТ АВТОМАТИЗАЦІЇ. elib.lntu.edu.ua. Процитовано 9 червня 2024.
3. Адгократія. ВУЕ (укр.). Процитовано 9 червня 2024.

Джерела

• Сухонос В. В. Адхократія як антибюрократична державна технологія: історико-правовий контекст // Правовий вісник Української академії банківської справи. — Суми : Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України», 2014. — Вип. 2 (11). — С. 3–7.