Агнес Мері Клерк

Агнес Мері Клерк
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася10 лютого 1842(1842-02-10)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Skibbereend, Корк, Манстер, Сполучене Королівство[4]
Померла20 січня 1907(1907-01-20)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих (64 роки)
Лондон, Сполучене Королівство[4]
·пневмонія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Сполучене Королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьастрономка, наукова письменниця, письменниця
Брати, сестриEllen Mary Clerked[5][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Агнес Мері Клерк у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Агнес Мері Клерк (англ. Agnes Mary Clerke; 10 лютого 1842(18420210), Скібберін[en], Ірландія — 20 січня 1907, Лондон, Велика Британія) — ірландська письменниця, популяризаторка астрономії.[6][7][8][9][10][11][12]

Життєпис

Агнес Мері народилася в Скібберіні (Ірландія) 1842 року в родині банківського службовця[13] Джона Вільяма Кларка і Кетрін Мері, уродженої Дізі.[14] У неї була старша сестра Еллен Марі і молодший брат Обрі.[15] Всі дити Клерків навчалися вдома.[15]

Батько закінчив Триніті-коледж у Дубліні і на все життя зберіг інтерес до наук, а мати мала музичний талант. Тому дочки отримали хорошу домашню освіту на відміну від інших жінок їхнього покоління. Агнес найбільше вабила астрономія і музика. Під впливом батька вона прочитала велику кількість книг з астрономії. Згодом її брат Обрі завдяки своїм успіхам у математиці й фізиці познайомив Агнес зі складнішими предметами.

Коли Агнес виповнилося 19 років, сім'я переїхала зі Скібберіна в Дублін (1861), потім в Квінстаун (1863). Ще через кілька років сестри Кларк, через слабке здоров'я Агнес[16], поїхали в Італію і прожили там 10 років, переважно, у Флоренції, продовжуючи навчання. 1877 року сім'я возз'єдналася і поселилася в Лондоні.[13] Цього ж року, у віці 35 років, Агнес почала свою кар'єру професійної письменниці, коли анонімно опублікувала свою першу статтю в Edinburgh Review[en]. Вона стала відомою після того, як під своїм ім'ям опублікувала біографії Галілео Галілея та П'єра-Симона Лапласа в Британської енциклопедії[17]. Вона регулярно публікувалася в таких виданнях як Nature, The Observatory[en], Knowledge[en] .

У Лондоні Агнес Марі познайомилася з Джозефом Лок'єром і американським астрономом Едвардом Голденом[en]. За їхньої підтримки вона зайнялася історією «Нової астрономії» (астрофізики). Результатом стала книга, що принесла Агнес найбільшу популярність: A Popular History of Astronomy during the Nineteenth Century (Популярна історія астрономії XIX століття) (1885), яка була корисна як професійним астрономам, так і більш широкій аудиторії[13]. Книга витримала 4 видання ще за життя Агнес. Завдяки успіху книги Агнес познайомилася з відомими астрономами: з Вільямом Гаґґінсом, Маргарет Гаґґінс, Девідом Гіллом.

1888 року Агнес провела 3 місяці в Королівській обсерваторії в Південній Африці як гостя Девіда Гілла. Там вона єдиний раз за всю кар'єру отримала можливість взяти участь в астрономічних спостереженнях. В результаті вона написала свою другу головну працю The System of the Stars (Зоряна система) (1890 р), в якій вона захищала точку зору, що галактика «Чумацький шлях» є єдиним великим утворенням у Всесвіті. Це хибне уявлення про природу галактик було переконливо спростовано лише через кілька десятиліть після смерті письменниці.

У третій великий роботі, Problems in Astrophysics (Проблеми астрофізики) (1903), Агнес намагалася описати невирішені питання астрономії, особливо в спектроскопії зір, і можливі способи їх вирішення. Незважаючи на те, що сучасники добре прийняли цю книгу, Агнес зазнала і критики: журнал Nature вказав їй на відсутність практичних робіт в астрономії.

Її сестра, Елен Мері Клерк[en] (1840—1906), також писала про астрономію.[18]

Агнес Мері протягом всього життя була побожною католичкою.[19]

Визнання і пам'ять

1893 року Королівський інститут Великої Британії вручив Агнес Актонівську премію[en] — 100 гіней. Вона була членкинею Британської астрономічної асоціації[en] і регулярно відвідувала її засідання. 1903 року її обрали почесною членкинею Королівського астрономічного товариства.

На честь Агнес Клерк названо місячний кратер[ru].

Про Агнес Клерк астрономка Мері Брюк[en] 2002 року написала книгу Agnes Mary Clerke and the Rise of Astrophysics.[20]

2017 року Королівське астрономічне товариство заснувало Медаль Агнес Клерк з історії астрономії та геофізики, якою нагорожують тих, хто провід визначні дослідження в галузі історії астрономії або геофізики.[21] Першим цю медаль отримав Клайв Раґґлз[en].[22]

Бібліографія

  • A Popular History of Astronomy during the Nineteenth Century (1885))
  • The System of the Stars (1905)
  • The Herschels and Modern Astronomy (1895)
  • The Concise Knowledge Astronomy (1898)
  • Problems in Astrophysics (1903)

Примітки

  1. ↑ а б Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в г Clerke, Agnes Mary / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004. — doi:10.1093/REF:ODNB/32444
  5. ↑ Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 214.
  6. ↑ For details of the life and work of Agnes Clerk, see Weitzenhoffer, Kenneth (1985). The Prolific Pen of Agnes Clerke. Sky and Telescope. 70 (9): 211—212. Bibcode:1985S&T....70..211W.
  7. ↑ Huggins, Margaret L. (1907). Agnes Mary Clerke. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 67 (4): 230—231. Bibcode:1907MNRAS..67..230.. doi:10.1093/mnras/67.4.230.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  8. ↑ Obituary–Agnes Mary Clerke. The Observatory. 30: 107—108. 1907. Bibcode:1907Obs....30..107.
  9. ↑ Lynn, William T. (1907). Miss Agnes Mary Clerke. Journal of the British Astronomical Association. 17 (4): 188—189. Bibcode:1907JBAA...17..188.
  10. ↑ Huggins, Margaret L. (1907). Agnes Mary Clerke. Astrophysical Journal. 25 (3): 226—230. Bibcode:1907ApJ....25..226H. doi:10.1086/141436.
  11. ↑ Dent, Elsie A. (1907). Agnes Mary Clerke (PDF). Journal of the Royal Astronomical Society of Canada. 1 (2): 81—84. Bibcode:1907JRASC...1...81D. Архів оригіналу (PDF) за 6 травня 2019. Процитовано 21 березня 2020.
  12. ↑ See, Thomas J. J. (1907). Some Recollections of Miss Agnes M. Clerke. Popular Astronomy. 15 (6): 323—326. Bibcode:1907PA.....15..323S.
  13. ↑ а б в Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Агнес Мері Клерк в архіві MacTutor (англ.)
  14. ↑ Miss Agnes Mary Clerke (transcription). № 38236. London: The Times. 22 January 1907. с. 12; col D. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 6 December 2008.
  15. ↑ а б Ogilvie, Marilyn; Harvey, Joy, ред. (1 січня 2000). The Biographical Dictionary of Women in Science A-K. Т. 1. Routledge: New York and London. с. 269—271. ISBN 978-0-415-92039-1.
  16. ↑ Cliver, E W (2007). Agnes Mary Clerke: Real—time historian of astronomy. Astronomy & Geophysics. 48 (3): 25—26. Bibcode:2007A&G....48c..25C. doi:10.1111/j.1468-4004.2007.48325.x. Процитовано 14 серпня 2016.
  17. ↑ Important Contributors to the Britannica, 9th and 10th Editions Important Contributors to the Britannica, 9th and 10th Editions [Архівовано 24 січня 2017 у Wayback Machine.], 1902encyclopedia.com. Retrieved 16 April 2017.
  18. ↑ Clerke, Ellen (1893). The Planet Venus. London: Witherby and Sons. с. 59 p. Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018.
  19. ↑ The Messenger Monthly Magazine 1907
  20. ↑ Brück, Mary T. (2002). Agnes Mary Clerke and the Rise of Astrophysics. Cambridge, England: Cambridge University Press. Bibcode:2002amcr.book.....B. ISBN 978-0521808446.
  21. ↑ Bowler, Sue (2016). Maunder and Clerke medals. Astronomy and Geophysics. 57 (4): 10. doi:10.1093/astrogeo/atw143.
  22. ↑ Royal Astronomical Society. Agnes Mary Clerke Medal for Historical Research (A/G). www.ras.ac.uk. Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018. [Архівовано 2018-10-15 у Wayback Machine.]

Література

  • Thomas Hockey. Biographical Encyclopedia of Astronomers. — Springer, 2007. — 1342 с. — ISBN 978-0-387-31022-0.

Посилання