Агнес Мері Клерк
Агнес Мері Клерк (англ. Agnes Mary Clerke; 10 лютого 1842, Скібберін[en], Ірландія — 20 січня 1907, Лондон, Велика Британія) — ірландська письменниця, популяризаторка астрономії.[6][7][8][9][10][11][12] ЖиттєписАгнес Мері народилася в Скібберіні (Ірландія) 1842 року в родині банківського службовця[13] Джона Вільяма Кларка і Кетрін Мері, уродженої Дізі.[14] У неї була старша сестра Еллен Марі і молодший брат Обрі.[15] Всі дити Клерків навчалися вдома.[15] Батько закінчив Триніті-коледж у Дубліні і на все життя зберіг інтерес до наук, а мати мала музичний талант. Тому дочки отримали хорошу домашню освіту на відміну від інших жінок їхнього покоління. Агнес найбільше вабила астрономія і музика. Під впливом батька вона прочитала велику кількість книг з астрономії. Згодом її брат Обрі завдяки своїм успіхам у математиці й фізиці познайомив Агнес зі складнішими предметами. Коли Агнес виповнилося 19 років, сім'я переїхала зі Скібберіна в Дублін (1861), потім в Квінстаун (1863). Ще через кілька років сестри Кларк, через слабке здоров'я Агнес[16], поїхали в Італію і прожили там 10 років, переважно, у Флоренції, продовжуючи навчання. 1877 року сім'я возз'єдналася і поселилася в Лондоні.[13] Цього ж року, у віці 35 років, Агнес почала свою кар'єру професійної письменниці, коли анонімно опублікувала свою першу статтю в Edinburgh Review[en]. Вона стала відомою після того, як під своїм ім'ям опублікувала біографії Галілео Галілея та П'єра-Симона Лапласа в Британської енциклопедії[17]. Вона регулярно публікувалася в таких виданнях як Nature, The Observatory[en], Knowledge[en] . У Лондоні Агнес Марі познайомилася з Джозефом Лок'єром і американським астрономом Едвардом Голденом[en]. За їхньої підтримки вона зайнялася історією «Нової астрономії» (астрофізики). Результатом стала книга, що принесла Агнес найбільшу популярність: A Popular History of Astronomy during the Nineteenth Century (Популярна історія астрономії XIX століття) (1885), яка була корисна як професійним астрономам, так і більш широкій аудиторії[13]. Книга витримала 4 видання ще за життя Агнес. Завдяки успіху книги Агнес познайомилася з відомими астрономами: з Вільямом Гаґґінсом, Маргарет Гаґґінс, Девідом Гіллом. 1888 року Агнес провела 3 місяці в Королівській обсерваторії в Південній Африці як гостя Девіда Гілла. Там вона єдиний раз за всю кар'єру отримала можливість взяти участь в астрономічних спостереженнях. В результаті вона написала свою другу головну працю The System of the Stars (Зоряна система) (1890 р), в якій вона захищала точку зору, що галактика «Чумацький шлях» є єдиним великим утворенням у Всесвіті. Це хибне уявлення про природу галактик було переконливо спростовано лише через кілька десятиліть після смерті письменниці. У третій великий роботі, Problems in Astrophysics (Проблеми астрофізики) (1903), Агнес намагалася описати невирішені питання астрономії, особливо в спектроскопії зір, і можливі способи їх вирішення. Незважаючи на те, що сучасники добре прийняли цю книгу, Агнес зазнала і критики: журнал Nature вказав їй на відсутність практичних робіт в астрономії. Її сестра, Елен Мері Клерк[en] (1840—1906), також писала про астрономію.[18] Агнес Мері протягом всього життя була побожною католичкою.[19] Визнання і пам'ять1893 року Королівський інститут Великої Британії вручив Агнес Актонівську премію[en] — 100 гіней. Вона була членкинею Британської астрономічної асоціації[en] і регулярно відвідувала її засідання. 1903 року її обрали почесною членкинею Королівського астрономічного товариства. На честь Агнес Клерк названо місячний кратер[ru]. Про Агнес Клерк астрономка Мері Брюк[en] 2002 року написала книгу Agnes Mary Clerke and the Rise of Astrophysics.[20] 2017 року Королівське астрономічне товариство заснувало Медаль Агнес Клерк з історії астрономії та геофізики, якою нагорожують тих, хто провід визначні дослідження в галузі історії астрономії або геофізики.[21] Першим цю медаль отримав Клайв Раґґлз[en].[22] Бібліографія
Примітки
Література
Посилання
|