Автошлях США 20 (U.S. Route 20,U.S. Highway 20, US 20) — американський автомобільний шлях, шосе східно — західного напрямкуСистема номерних автомобільних доріг США, що простягається від Тихоокеанського північного заходу до Нової Англії. «0» у номері шляху вказує, що автошлях США 20 є маршрутом узбережжя-до-узбережжя, а також основним. Довжина у 5415 км робить його найдовшою дорогою у Сполучених Штатах.[1] Його маршрут приблизно паралельний маршруту нової Interstate 90 (I-90), що, у свою чергу, є найдовшою міжштатною автомагістраллю у США. Існує розрив в офіційному позначенні США 20 через Єллоустонський національний парк ненумерованими дорогами, що використовувались для перетинання парку.
Автошлях США 20 та автошлях 30 порушують загальні правила нумерації автошляхів США в Орегоні, починаючи зі США 30, що починається на північніше автошляху США 20 у Асторії та проходить паралельно на півночі по всій території країни (річка Колумбія та міжтатна 84). Двоє йдуть паралельно до Колдвелл, Айдахо. Автошлях США 20 не був запланованим маршрутом узбережжя-до-узбережжя на той час як автошлях США 30. Автошлях США 20 спочатку закінчувався біля східного входу у Йеллоустонський парк й був продовжений далі лише 1940 року.[1]
Підпис на західному початку у Ньюпорті, штат Орегон
Автошлях США 20 починається на перехресті з автошляхом США 101Ньюпорті (повіт Лінкольн) у 900 метрах від Тихого океану, місто Толідо у тому ж повіті і проходить на схід у напрямку Айдахо через береговий хребет Центрального орегонського узбережжя,
У штаті Монтана автошлях США 20 проходить лише 16 км у повіті Галлатін, проходить місто Вест-Єллоустоун й входить у Єллоустоунський національний парк у Вайомінгу з заходу.
Вайомінг
Східна частина автошляху США 20 перетинає штат Вайомінг з північного заходу на південний схід.
Дивлячись на захід від автошляху США 20, як він перетинається зі штатною дорогою 127 у колі руху транспорту у Анголі, Індіана
З Гері до Саут-Бенду, автошлях США 20 побудований як розвантаження шосе дюн. Протягом 1930-х та 40-х років шосе Дюн (автошлях США 12), ставало сильно переповненим, оскільки житлові будинки та громади розвивалися у дюнах Індіани. Сьогодні по США є численні громади вздовж автошляху США 20 й на березі озера, включаючи Гері, Портадж, Бюрнс-Харбор, Портер, Честертон, Пайнс та Мічиган-Сіті.
Огайо
Вказівник автошляху США 20 разом зі знаком для штатного шляху 7 в Конніаут, Огайо
повіт Мідлсекс, де після його межі перетин з міжштатною автомагістраллю 495, після міста Марлборо, Саут-Садбері, Вейланд, Вестон (перетин з міжштатною автомагістраллю 95), Волтам, Вотертаун, Автошлях США 20 прямує за маршрутом старої Бостон-Пост-роад йі проходить повз Вестсайд-Інн, найстаріший безперервно працюючий Інн в Америці у Садбері, що пов'язан з поетом Генрі Лонгфелло. У 1926 році після того як інженери встановили, що великі перевезення вантажних автомобілів на Бостон-Пост-Роуд пошкоджують фундаменти Вестсайд-Інн, тодішній власник Генрі Форд, наказав побудувати 1,5-мильний об'їзд. Після його завершення 11 грудня 1928 року він продав його штату Массачусетс за 1 долар й ніколи не отримав готівку за чеком. За даними Бостон Херальд, об'їзд коштував Форду 288 тисяч доларів.
повіт Саффолк й далі до Бостона через Олстон та Фенвей — Кенмор. Офіційний східний кінець автошляху США 20 розташовано на площі Кенмор на перехресті Коммонвелс авеню, Бікон-стріт та Бруклін-авеню, де продовження стає штатним шляхом 2, що продовжується на невелику відстань до автошляху США 3
проходе з півночі на південь, оскільки розділяє проїжджу частину з США <span typeof="mw:Entity" id="mwAbE"> </span> 7. Він відомий як «Сходи Якова», коли він перетинає Беркширські пагорби між Лі в графстві Беркшир і Честер у графстві Хампден. Від Честера до Вестфілда, США 20 і залізниця Бостона та Олбані йдуть по річці Вестфілд аж до широкої долини річки Коннектикут.
Історія
До системи автомобільних шляхів США маршрут у Новій Англії та Нью-Йорку був позначений як Ново-англійський міжштатний маршрут 5 (NE-5), частина системи міждержавних маршрутів Нової Англії, що існувала між 1922 та 1927 роками. Близько 1923 року, від Спрінгфілда до Пітсфілда, NE-5 був відомий як «Сходи Якова» а від Бостона до Олбані — «Хабвей». Коли автошлях США 20 вперше було введено в експлуатацію, воно поглинуло NE-5 повністю.
Між Форт-Доджем та Дуб'юком, маршрут було розширено до чотирьох смуг.
Історичні назви
Частка автошляху США 20 на схід від Ілліноя, як правило, йде шляхом Єллоустонської стежки.
У штаті Массачусетс, автошлях США 20 слідує Бостонською поштовою дорогою у Вейланді та Судбері.
У штаті Нью-Йорк, частина автошляху США 20 слідує за старою Черрі-Валлі Тюрпайк і досі її називають цим ім'ям у деяких місцях.
Від Буффало на захід до Клівланда, автошлях США 20 слідує Буффало-Стейдж дорогою.[3]
Один з мильних стовпів 1842 року, що відзначає оригінальний Вестерн-Резерв та Маумі Тюрнпайк у Вудвіллі, Огайо.
Між Фремонтом, Огайо та Перрісбургом, штат Огайо, шлях сягає кінця 1830-х років. Тоді він був відомий як дорога Маумі та Вестерн-Резерв роад. Її призвісько «Багнюкова пика» від слави «найгіршої дороги на континенті» через дири багна у які попадали колеса возів й сповільняло тяглові тварини. Мандрівникі іноді витрачали 3 дні, щоб проїхати 1 милю. Вона досі підписана як Маумі-стріт у Анголі, Індіана.
