Аведиков Віктор Овдійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Аведиков.
Аведиков Віктор Овдійович
Народився1 (14) лютого 1905 Редагувати інформацію у Вікіданих
Григоріополь, Тираспольський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер14 лютого 1971(1971-02-14) Редагувати інформацію у Вікіданих (66 років)
Ужгород, Українська РСР, СРСР
Діяльністьтеатральний актор
Alma materРосійська академія музики імені Гнесіних Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоАведиков Овдій Карпович, антрепренер і актор
МатиЄлизавета Аведикова, актриса
Родичіплемінниця Тетяна Авдієнко
У шлюбі зМорозова Анастасія Іванівна, народна артистка УРСР

Ві́ктор Овді́йович Аве́диков (Аведико-Потоцький, Потоцький; 14 (1) лютого 1905(19050201), Григоріополь, — 14 лютого 1971, Ужгород) — український актор. Заслужений артист УРСР (1950).

Життєпис

1933—1937 — навчання в Інституті театрального мистецтва у Москві.

З 1919 року — суфлер у театрі при штабі Першої кінної армії (пізніше — Політвідділу Донбасу).

1923 — дебютував як актор в театрі Дорпрофсожу[1] (м. Вороничі).

1923—1936 — працював у робітничо-селянських театрах Донецької, Харківської і Вінницької областей.

1936—1946 — актор Житомирського українського музично-драматичного театру ім. М. Щорса. 1943—1944 — керівник його фронтової театральної бригади. Згодом цей театр переїхав до Запоріжжя.

1946—1971 — актор Закарпатського українського музично-драматичного театру в Ужгороді.

Помер 14 лютого 1971 року в Ужгороді під час виконання ролі Стецька («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка).

Ролі

  • Непокритий («Дай серцю волю — заведе в неволю» М. Кропивницького)
  • Копистка («97» М. Куліша)
  • Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя)
  • Перчихін («Міщани» М. Горького)
  • Труффальдино («Слуга двох панів» К. Ґольдоні)
  • Стецько («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка)

Родина

Чоловік народної артистки УРСР Анастасії Морозової. Син Овдія та Єлизавети Аведикових, брат Петра Аведикова, дядько Тетяни Авдієнко.

Примітки

  1. ↑ Дорпрофсож — Дорожний комітет профспілки працівників залізничного транспорту

Джерела