Авалішвілі Зураб Давидович

Авалішвілі Зураб Давидович
груз. ზურაბ დავითის ძე ავალიშვილი Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1876[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Чумлакі
Помер21 травня 1944(1944-05-21) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мюнхен, Німецький Райх
ПохованняДідубійський пантеон Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Грузинська Демократична Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
 Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдипломат, історик, викладач університету
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовгрузинська Редагувати інформацію у Вікіданих і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладМюнхенський університет Людвіга-Максиміліана Редагувати інформацію у Вікіданих і Тбіліський державний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
РідAvalishvilid Редагувати інформацію у Вікіданих

Зураб Давидович Авалішвілі (груз. ზურაბ დავითის ძე ავალიშვილი; 1876, Тифліс — 21 травня 1944, Шварценфельд, нацистська Німеччина) — видатний грузинський історик, дипломат і юрист, що служив при Грузинській Демократичній Республіці[4].

Біографія

Зураб Авалішвілі народився в 1876 році в Тифлісі, представник князівського роду Авалішвілі[4].

В 1900 році закінчивши Санкт-Петербурзький університет із золотою медаллю і ступенем у юриспруденції, подальшу освіту продовжив у Сорбонні в 1901—1903 роках[4]. У 1917 році Авалішвілі обраний в установчі збори, однак він запропонував свої послуги Грузинській Демократичній Республіці[4]. Після повернення до Грузії в 1918 році Авалішвілі став головним радником у закордонних справах[4].

У той же час Авалішвілі взяв участь у створенні відкритого в лютому 1918 року Грузинсского державного університету, в якому викладав у 1918—1921 роках[4].

Члени грузинської дипломатичної делегації в Берліні, 1918 рік. Стоять, зліва-направо: Спиридон Кедія, Георгій Мачабелі і Михайло Церетелі. Сидять, зліва-направо: Ніко Ніколадзе, Акакі Чхенкелі і Зураб Авалішвілі

Отримавши юридичну освіту, Зураб Авалішвілі зробив значний внесок у створенні Конституції Грузії[4]. Як головний дипломат Грузії, Авалішвілі домігся встановлення близьких відносин з Німеччиною, що призвело до визнання останньою суверенітету Грузинської Демократичної Республіки[4]. Авалішвілі представляв Грузію на мирній конференції в Парижі в 1919 році, де відстояв споконвічну приналежність земель Західної Грузії Грузинській Демократичній Республіці і виступив проти поділу області Батумі на три частини і оголошення міста Батумі вільним містом, яким могли б користуватися всі країни під контролем Ліги Націй[4].

Після радянізації Грузії Авалішвілі емігрував до Німеччини[4], де став одним із засновників Грузинської Асоціації в Німеччині, працював у редакціях журналів Георгіка і Бізантіон[4]. Написав безліч статей про Кавказ, історію та літературу Грузії, дипломатії та багато іншого[4].

Помер у 1944 році у німецькому місті Шварценфельд[4]. У травні 1993 року його останки були повернуті до Грузії і поховані в Дідубійському пантеоні державних і громадських діячів у Тбілісі[4].

Див. також

Твори

Бібліографія

Примітки

  1. ↑ ISNI — 2012.
  2. ↑ NUKAT — 2002.
  3. ↑ MAK
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Alexander Mikaberidze. Historical Dictionary of Georgia. — Lanham, Maryland • Toronto • Plymouth, UK : The Scarecrow Press, Inc, 2007. — 734 с. — (Historical Dictionaries of Europe, No. 50) — ISBN 978-0-8108-5580-9.