Абу-л-Фазл

Абу-л-Фазл
Народився14 січня 1551(1551-01-14)[1]
Аґра
Помер12 серпня 1602(1602-08-12)[2] (51 рік)
Лахор, Імперія Великих Моголів
Країна Імперія Великих Моголів
Діяльністьфілософ
Мова творівперська
Magnum opusАкбар-наме
Конфесіяіслам
Брати, сестриФайзі

CMNS: Абу-л-Фазл у Вікісховищі

Абу-л-Фазл (1551(1551) — 1602) — індійський хроніст та філософ, візир, радник і друг Акбара.

Знайомий з багатьма релігіями та сектами, переконував Акбара додержуватися політики віротерпимості. Вів усе його дипломатичне листування з іноземними державами.

Був убитий за наказом сина Акбара Джахангіра, який боявся посилення впливу Абу-л-Фазла на свого батька.

Написав на фарсі велику хроніку правління Акбара «Акбарнаме», найціннішою частиною якої є «Постанови Акбара» («Анні Акбарі», т. 1-2, Калькутта, 1867-77), що містять описи різних областей Могольської держави, таблиці податкового відомства, різні постанови та автобіографію. Від Абі-л-Фазла також збереглася збірка дипломатичних послань — «Збірка Абу-л-Фазла» («Іншан Абу-л-Фазл»). Стиль Абу-л-Фазла повний риторики та патетики, в його час вважався зразковим.

Примітки

Джерела

  • Советская историческая энциклопедия, Москва, 1961