Ісаченко Борис Лаврентійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ісаченко.
Ісаченко Борис Лаврентійович
Народився2 (14) червня 1871(1871-06-14)
Санкт-Петербург
Помер17 листопада 1948(1948-11-17) (77 років)
Москва
ПохованняВведенське кладовище
КраїнаСРСР СРСР
Діяльністьботанік, біолог, мікробіолог, гідробіолог
Alma materПетербурзький університет
Галузьмікробіологія і ботаніка
ЗакладБотанічний сад БІН РАН[1][2]
Ботанічний сад БІН РАН[1][2][3]
Winogradsky Institute of Microbiology RASd[1]
Санкт-Петербурзький державний університет[2]
Санкт-Петербурзький державний університет[2]
Вчене званняПрофесор
Науковий ступіньдоктор біологічних наук
ЧленствоРосійська академія наук[4]
Російська академія наук[4]
НАНУ
Відомий завдяки:Академік АН УРСР (13.02.1945)
РодичіAlexander Issatschenkod і Tatjana Gsovskyd
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах
Issatsch. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Ісаченко Борис Лаврентійович.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI). [5]
Могила Б.Л. Ісаченко на Введенському кладовищі у Москві

Ісаченко Борис Лаврентійович (нар. 2 (14) червня 1871(18710614) — 17 листопада 1948) — український та російський мікробіолог та ботанік; родом з Херсонщини[6], працював у Петербурзі й Москві; член АН УРСР та СРСР, директор Інституту мікробіології АН СРСР; праці про бактерії Льодовитого океану й Чорного моря, значення мікроорганізмів у геологічних процесах. Академік АН УРСР (13.02.1945). Член-кореспондент АН СРСР з 1929, академік з 1946. Заслужений діяч науки СРСР (1936).

Автор найменувань низки ботанічних таксонів. В ботанічній номенклатурі ці назви доповнюються скороченням «Issatsch.»[7].

Біографія

Народився 14 червня 1871 в Санкт-Петербурзі в сім'ї вихідця з України Ісаченка Лаврентія Лаврентійовича і Софії Федорівни Ільїної. В 1884 р. його батько влаштувався нотаріусом в м. Миколаєві[8], де Борис навчався в Олександрівській класичній гімназії, яку закінчив у 1891.

В тому ж році поступив в Петербурзький університет[9]. Будучи студентом взяв участь у відрядженні до Херсонської та Бесарабської губернії (1894) для дослідження причин поширення в них грибів-паразитів. Університет закінчив в 1895 з дипломом 1-го ступеня. За роботи «К гистологии Pholiota aurea Fr.» і «Паразитные грибы Херсонской губернии» був премійований Радою університету і залишений при університеті для підготовки до професорського звання.

Кілька семестрів навчався за кордоном — в Лейпцизькому (1896), Бернському (1913) і Марбурзькому (1914) університетах, а також в Політехнікумі в Дельфті (1896)[9].

У 1900—1930 працював завідувачем відділу у Санкт-Петербурзькому ботанічному саду (пізніше — Ботанічний інститут АН СРСР). Одночасно на викладацькій роботі у вузах Санкт-Петербурга: у 1900—1929 — приват-доцент, професор (з 1918) університету та у 1904—1937 — професор, декан, ректор (1920—1921) сільськогосподарського інституту.

У 1918—1929 завідував організованою ним кафедрою мікробіології ЛДУ.

1917—1930 — директор Головного ботанічного саду АН СРСР.

У 1929—1937 — завідувач відділу Всесоюзного інституту експериментальної медицини (Ленінград-Москва).

З 1937 і до кінця життя — директор Інституту мікробіології АН СРСР у Москві (у воєнні роки перебував з Інститутом у м. Фрунзе (нині — Бішкек)). Водночас у 1944-48 працював у Інституті мікробіології АН України[10][11].

Був арештований у 1937—1939 роках.

Примітки

  1. ↑ а б в Geltman D. V. Владимир Леонтьевич Комаров: краткий биографический очерк, Vladimir Leontyevich Komarov: a short biography // Историко-биологические исследования — 2020. — Vol. 12, Iss. 4. — P. 12–37. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-14002
  2. ↑ а б в г Бубырева В. А., Гельтман Д. В. В.Л. Комаров и Санкт-Петербургский университет, Vladimir L. Komarov and St. Petersburg University // Историко-биологические исследования — 2020. — Т. 12, вып. 4. — С. 68–94. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24411/2076-8176-2020-14004
  3. ↑ Гельтман Д. В. Непростое объединение Ботанического сада и Ботанического музея в Ботанический институт, The Uneasy Merging of the Botanical Garden and Botanical Museum into the Botanical Institute // Историко-биологические исследования — 2014. — Т. 6, вып. 3. — С. 35–60. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  4. ↑ а б «Тюремная автобиография» Николая Александровича Максимова. Часть 2, The “Prison Autobiography” by Nikolai Alexandrovich Maximov. Part II // Историко-биологические исследования — 2017. — Т. 9, вып. 1. — С. 68–104. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  5. ↑ IPNI,  Issatsch.
  6. ↑ Універсальний словник-енциклопедія. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 19 червня 2016.
  7. ↑ Персональна сторінка на сайті IPNI
  8. ↑ Г. А. Заварзин. К 125-летию со дня рождения академика Б. Л. Исаченко // Вестник РАН. — Том 66, № 6, 1996. — с. 522
  9. ↑ а б Ісаченко Б. Є. Історична довідка. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 19 травня 2022.
  10. ↑ Учені відділу сільськогосподарських наук Академії наук УРСР
  11. ↑ Історія Інституту мікробіології і вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України www.imv.kiev.ua

Посилання

Липський Володимир Іполитович Це незавершена стаття про ботаніка.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.