Ісаак Ласкаріс
Ісаак Ласкаріс (*Ισαάκιος Λάσκαρις, д/н — після 1224) — політичний діяч Нікейської імперії. ЖиттєписПоходив з роду Ласкарісів (Ласкарів). Син військовика Мануїла Ласкаріса та Іванни Каратцаїни. У 1204 році діяв спільно з братами Костянтином і Феодором проти учасників Четвертого хрестового походу. З утворенням Нікейської імперії у 1207 або 1208 році отримав титул себастократора. У 1221 році після смерті брата Феодора I разом з братом Олексієм претендував на трон, але вимушений був поступитися Іоанну Дуці Ватацу. Брати Ласкаріси вимушені були тікати до Латинської імперії. При цьому прихопили небогу Євдокію, яку планували видати заміж за латинського імператора Роберта I, щоб той в свою чергу поміг Ласкарісам посісти трон Нікеї. У 1224 році Ісаак разом з братом Олексієм очолив військо, яке було надано Робертом I. Вони планували повалити нікейського імператора Іоанна III. Але у битві при Піманіоні (недалеко від Лампсака) Ласкаріси зазнали нищівної поразки та потрапили у полон. Ісаака Ласкаріса було засліплено та запроторено за ґрати. Подальша доля невідома. Джерела
|