Ірга вільхолиста (Amelanchier alnifolia) — чагарник з їстівними ягодами, який росте у Північній Америці, зокрема на Алясці, в західній Канаді і на західній та північно-центральній території США. Вона росте в горах до висоти 2600 м над рівнем моря на півночі Каліфорнії та до висоти 3400 м у Скелястих горах[1][2][3].
Має багато варіантів назв англійською мовою (англ.saskatoon berry, англ.Pacific serviceberry, англ.western serviceberries, англ.alder-leaf shadbush, англ.dwarf shadbush, англ.chuckley pear або англ.western juneberry)[1]. Історично його також називають «голубина ягода»[4].
Найбільше місто в канадській провінції Саскачеван Саскатун, назване на честь ягід. Мовою крі «Саскатун» перекладається як «На місці багатьох ірг вільхолистих».
Опис
Це листяні чагарники або невеликі дерева, що можуть вирости від 1 до 8 м (інколи до 10 м) у висоту. Листя овальне, майже кругле, довжиною 2—5 см і шириною 1—4,5 см.
Квітки розміром 2–3 см з'являються навесні в суцвіттях по 3—20 квіток, одночасно з ростом нового листя. Плоди — фіолетові яблука діаметром 5–15 мм із зернятами, дозрівають на початку літа в прибережних районах (ближче до кінця літа у континентальному кліматі)[2][3].
Вирощування і використання
Саджанці розсади висаджують на відстані 0,5—1 м один від одного; відстань між рядами 4—6 м. Окремі кущі можуть приносити плоди 30 або більше років[5].
Ірга може бути адаптована до різних типів ґрунту, за винятком погано дренованих або важких глинистих ґрунтів, у яких відсутні органічні речовини. Неглибоких ґрунтів слід уникати, особливо якщо ґрунтові води високо або є загроза затоплення.
Зимостійкість виняткова, але мороз може пошкодити квіти. Для дозрівання плодів потрібна велика кількість сонячного світла[5][6].
Ягоди солодкі на смак, їх їдять свіжими або сушеними, а також додають до сушеного м'яса — пемікану — для покращення смаку і як консервант.
У 2004 році британське «Агентство з харчових стандартів» заборонило використовувати іргу у роздрібному продажу. Заборону було знято після тиску з боку Європейського Союзу[11][12][13].
Іргу може вразити грибок Gymnosporangium juniperi-virginianae, який має проміжного хазяїна - ялівець. Уникнути зараження ягід можна, знайшовши і викорчувавши поблизький ялівець або принаймні усунувши його жовті плоди розміру гольфової кульки, не давши розвинутися спорам грибка[15]
Ягоди містять значну дозу вітамінів і мікроелементів, а також харчових волокон. Багаті на рибофлавін, біотин, залізо, марганець; містять поліфенольні антиоксиданти[7]. Загалом склад подібний до чорниці.
↑Ron Smith. Juneberries. Архів оригіналу за 7 лютого 2013. Процитовано 21 червня 2010. Q: I have a question about Juneberry shrub trees. When the Juneberries start to ripen, they get red in color and then something starts to grow on them, almost like a fungus. What could it be and what can be done? A: It is a fungus, most likely cedar-apple rust. Juneberry is in the same family as the apple (rose), so it is subject to some of the same diseases. The easiest way to control this is to find the offending juniper and remove it or pick off and destroy the orange, golf ball-sized fruit that is present before sporogenesis has a chance to begin.(англ.)