uk %D0%86%D0%BF%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%BD %D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8 d

Іпсилон Андромеди d
	Погляд митця на ймовірний екзомісяць υ Андромеди d, що має власні океан і атмосферу, на тлі самої планети
Відкриття
Відкривач	Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики
Дата відкриття	1999
Метод відкриття	Метод Доплера
Орбітальні характеристики
Середній радіус орбіти	2,5 а.о
Ексцентриситет	0,3
Фізичні характеристики
Середній радіус	1,11 радіусів Юпітера.
Маса	10,25 мас Юпітера.
	Іпсилон Андромеди d у Вікісховищі

Іпсилон Андромеди d (лат. Upsilon Andromedae d) — відкритий у квітні 1999-го року газовий гігант, що обертається навколо подібної до Сонця зорі υ Андромеди. Відкриття цього небесного тіла зробило названу зорю центром однієї з перших відомих систем, до якої належать кілька екзопланет (після системи пульсара PSR 1257+12).

Фізичні характеристики

Період обертання 1276,46 ± 0.57 доби^[1] (3,5 року), велика піввісь орбіти 2,51 а. о., орбіта витягнута (ексцентриситет — 0,3). Маса екзопланети 10,25 мас Юпітера. Максимальний кут нахилу орбіти до променя зору 155,5°.

Відкриття

Як і більшість відомих екзопланет, υ Андромеди d була виявлена через вимірювання коливань радіальної швидкості своєї зорі під впливом гравітації планети. Це було зроблено методом доплерівської спектроскопії, шляхом точних обчислювань допплерівського зсуву спектру υ Андромеди. На момент відкриття нового небесного тіла поблизу зорі вже було знайдено знайшли «гарячий Юпітер» Іпсилон Андромеди b, але 1999 року стало зрозуміло що одна-єдина екзопланета не може пояснити криву змін.

У 1999 році астрономи Університету штату в Сан-Франциско^[en] та Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики незалежно один від одного дійшли висновку, що відомостям найкраще відповідає трипланетна модель. Дві нові планети отримали позначення Іпсилон Андромеди c й Іпсилон Андромеди d.

Див. також

Джерела

↑ R. Ligi, D. Mourard, A. M. Lagrange, K. Perraut, T. Boyajian, Ph. Bério, N. Nardetto, I. Tallon-Bosc, H. McAlister, T. ten Brummelaar, S. Ridgway, J. Sturmann, L. Sturmann, N. Turner, C. Farrington and P. J. Goldfinger. A new interferometric study of four exoplanet host stars: θ Cygni, 14 Andromedae, υ Andromedae and 42 Draconis : A5 // A&A. — 2012. — Т. 545. — DOI:10.1051/0004-6361/201219467.

[doi=10.1051/0004-6361/201219467-1] R. Ligi, D. Mourard, A. M. Lagrange, K. Perraut, T. Boyajian, Ph. Bério, N. Nardetto, I. Tallon-Bosc, H. McAlister, T. ten Brummelaar, S. Ridgway, J. Sturmann, L. Sturmann, N. Turner, C. Farrington and P. J. Goldfinger. A new interferometric study of four exoplanet host stars: θ Cygni, 14 Andromedae, υ Andromedae and 42 Draconis : A5 // A&A. — 2012. — Т. 545. — DOI:10.1051/0004-6361/201219467.

[1]