Іоланда Барська

Іоланда Барська
Іоланда Барська
Іоланда Барська
Нині на посаді
Народився1365[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
невідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер13 серпня 1431(1431-08-13)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Барселона, Іспанія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованийКоролівський монастир Санта-Марія-де-Поблет Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якмонарх Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаАрагонське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоRobert I, Duke of Bard[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMarie of Valois, Duchess of Bard[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зХуан I[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиІоланда Арагонська Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігіякатолицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
 Медіафайли у Вікісховищі

Іоланда Барська (кат. Violant de Bar ; бл. 1365, Північна Франція — 3 липня 1431, Барселона) — королева Арагонського королівства, дружина Хуана I Арагонського[3].

Життєпис

Ранні роки

Іоланда була донькою герцога Барського Роберта I та його дружини Марії де Валуа (1344–1404). Її дідусем по батьковій лінії був Генріх IV де Бар, а по материнській — Іоанн II Французький[4].

Іоланда була восьмою з одинадцяти дітей герцога. Вона вийшла заміж у 1380 році у 15-річному віці за інфанта Хуана, герцога Жиронського, спадкоємець престолу Арагона, ставши таким чином герцогинею Жиронською та графинею Сервера[5].

Королева Арагона

У 1387 році чоловік Іоланда став королем Хуаном I Арагонським. Він часто хворів, тому Іоланда фактично керувала країною. Вона перетворила Арагонський двір на центр французької культури, особливу увагу приділяючи талановитим провансальським трубадурам[6].

Ще до сходження на престол Хуан і його брат, майбутній король Мартин I Арагонський, відмовлялися визнати четвертий шлюб свого батька Педро IV з Сибілою де Фортіа, оскільки він міг створити династичні проблеми, поставивши під загрозу права братів на престол[7][8].

Сибіла мала синів від зв'язку з Педро IV, але вони померли в дитинстві. Єдина донька, що вижила, Ізабелла Арагонська (1380–1424) за вказівкою Хуана I вийшла заміж за Хайме II Урхельського. Сібіла була поміщена під домашній арешт у Барселоні, де вона і залишалася все життя. До неї ставилися з повагою, але тримали під пильним наглядом[9].

Нащадки

Іоланда де Бар народила Хуану I шістьох дітей, але лише одна донька, Іоланда, дожила до повноліття.

Вдовуюча королева

Після смерті Хуана I в 1396 році Іоланда присвятила себе вихованню їх єдиної Іоланди, що вижила.

Падчерка Іоланди Хуана, донька короля Хуана I від його першого шлюбу з Мате де Арманьяк, спробувала заявити свої права на престол Арагона. Але арагонські кортеси обрали королем брата Хуана I — сицилійського короля Мартина, який став королем під ім'ям Мартин I. Чоловік Хуани Матьє де Фуа, користуючись тим, що Мартин I був зайнятий придушенням повстання в Сицилії, спробував завоювати собі трон Арагона, покликавши на допомогу Іоанна Беррійського, але успіху не досяг і був розбитий.

Іоланда де Бар померла в Барселоні 13 серпня 1431 року на 67-му році життя[10][11].

Родовід

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1049835948 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  3. ↑ Earenfight, 2010, с. 50.
  4. ↑ Lanz, 2002, с. 59-60.
  5. ↑ McGlynn та Woodacre, 2014, с. 28.
  6. ↑ Rohr, Zita (2016), Playing the Catalan: The Rise of the Chess Queen; Queenship and Political Motherhood in Late Medieval Aragon and France, Virtuous or Villainess? The Image of the Royal Mother from the Early Medieval to the Early Modern Era, New York: Palgrave Macmillan US, с. 173—197, doi:10.1057/978-1-137-51315-1_9, ISBN 978-1-137-51314-4
  7. ↑ Bratsch-Prince, Dawn (2006). The Politics of Self-Representation in the Letters of Violant de Bar (1365–1431). Medieval Encounters. 12 (1): 2—25. doi:10.1163/157006706777502505. ISSN 1380-7854.
  8. ↑ Bratsch-Prince, Dawn (1998). A Queen's Task: Violant de Bar and the Experience of Royal Motherhood in Fourteenth Century Aragon. La Coronica. 27: 21—34.
  9. ↑ Columbia, Alexandra Guerson; New College, University of Toronto Dana Wessell Lightfoot; University of Northern British (9 грудня 2019). Crises and Community: Catalan Jewish women and conversas in Girona, 1391–1420. TAMID. Revista Catalana Anual d’Estudis Hebraics. OCLC 1140783344.
  10. ↑ Prince, 1994, с. 300.
  11. ↑ Rohr, Zita Eva (2014). The Practice of Political Motherhood in Late Medieval France: Yolande Of Aragon, Bonne-Mere of France. The Image and Perception of Monarchy in Medieval and Early Modern Europe. Newcastle upon Tyne: Cambridge Scholars Publishing. с. 23—47.

Джерела

Посилання