Іовчук Михайло Трифонович

Іовчук Михайло Трифонович
Народився6 (19) листопада 1908 або 19 листопада 1908(1908-11-19)[1]
село Завужов'є Гродненської губернії, тепер Кобринського району Брестської області, Білорусь
Помер9 січня 1990(1990-01-09)[1] (81 рік)
Москва, СРСР
ПохованняВведенське кладовище
ГромадянствоРосія Росія, СРСР СРСР
Національністьбілорус
Діяльністьфілософ, політик, історик, викладач університету
Галузьмарксизм-ленінізм[2], історія філософії[2] і діалектичний матеріалізм[2]
Alma materАкадемія комуністичного виховання імені Н. К. Крупської
Науковий ступіньдоктор філософських наук
Знання мовросійська[2]
ЗакладБілоруський державний університет, Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd, Московська сільськогосподарська академія імені К. А. Тимірязєва, Комуністичний інтернаціонал, МДУ, Уральський державний університет імені О. М. Горького, Інститут філософії РАНd і Академія суспільних наук при ЦК КПРС[d]
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Напрямокмарксистська філософія
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Михайло Трифонович Іовчук (нар. 19 листопада 1908(19081119), село Завужов'є Гродненської губернії, тепер Кобринського району Брестської області, Білорусь — 9 січня 1990, місто Москва) — радянський діяч, філософ, ректор Академії суспільних наук при ЦК КПРС, секретар ЦК КП(б) Білорусії з пропаганди і агітації. Член Бюро ЦК КП(б) Білорусії в 1947—1949 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1971—1981 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. Доктор філософських наук (1946), професор (1939). Член-кореспондент Академії наук СРСР по відділенню історії і філософії (історія філософії) (з 4.12.1946). Іноземний член Болгарської Академії наук (1972).

Життєпис

Народився в селянській родині.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У 1926—1931 роках — студент філософського відділення Академії комуністичного виховання імені Крупської. У 1931—1933 роках — аспірант Комуністичного університету викладачів суспільних наук.

У 1933—1936 роках — заступник начальника, начальник політичного відділу радгоспу в Білоруській РСР.

У 1936—1938 роках — на редакторській роботі у Видавництві соціально-економічної літератури («Соцэкгиз») у Москві.

Одночасно у 1936—1939 роках — завідувач кафедрами діалектичного матеріалізму і марксизму-ленінізму Московського хіміко-технологічного інституту імені Д. І. Менделєєва і Московської сільськогосподарської академії імені К. І. Тімірязєва.

У вересні — листопаді 1939 року — заступник завідувача відділу друку і пропаганди Виконавчого комітету Комінтерну. У листопаді 1939 — вересні 1941 року — завідувач відділу пропаганди Виконавчого комітету Комінтерну.

У 1941—1944 роках — в Управлінні пропаганди і агітації ЦК ВКП(б). У травні — червні 1944 року — відповідальний редактор журналу «Под знаменем марксизма». У травні 1944 — лютому 1947 року — заступник начальника Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП(б).

Одночасно з 1943 по 1947 рік завідував кафедрою історії російської філософії на філософському факультеті Московського державного університету імені Ломоносова.

7 березня 1947 — 15 лютого 1949 року — секретар ЦК КП(б) Білорусії з пропаганди і агітації. Одночасно завідував кафедрою філософії у Білоруському державному університеті.

У 1949—1953 роках — завідувач кафедри діалектичного та історичного матеріалізму Уральського державного університету в місті Свердловську. З 1953 року — професор кафедри історії марксистсько-ленінської філософії філософського факультету Московського державного університету імені Ломоносова. У 1957—1963 роках — завідувач кафедри історії марксистсько-ленінської філософії на філософському факультеті Московського державного університету імені Ломоносова.

У 1957—1970 роках — завідувач сектора Інституту філософії Академії наук СРСР та головний редактор журналу «Філософські науки». З 1966 року — голова Наукової ради Академії наук СРСР з історії суспільної думки.

У жовтні 1970 — березні 1978 року — ректор Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

З березня 1978 року — консультант Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. Працював в Інституті філософії АН СРСР.

Помер 9 січня 1990 року. Похований в Москві на Введенському цвинтарі.

Основні праці

  • Бєлінський. Його філософські та соціально-політичні погляди. Москва, 1939.
  • Розвиток матеріалістичної філософії в Росії в XVIII-XIX століттях. Москва, 1940.
  • Васецкий Г., Іовчук М. Нариси з історії російського матеріалізму XVIII-XIX ст. Москва, 1942.
  • Філософські та соціологічні погляди Н. П. Огарьова. Москва, 1957.
  • Історія філософії як наука, її предмет, метод і значення. Москва, 1960.
  • Г. В. Плеханов і його праці з історії філософії. Москва, 1960.
  • Короткий нарис історії філософії. Москва, 1960 (разом з Т. І. Ойзерманом та І. Я. Щипановим).
  • З історії марксистсько-ленінської філософії після Другої світової війни. Москва, 1961 (редактор).
  • Проти сучасної буржуазної філософії. Москва, 1963 (редактор).
  • Марксистсько-ленінська філософія і соціологія в СРСР і європейських соціалістичних країнах. Москва, 1965 (редактор).
  • Ленінізм, філософські традиції і сучасність. Москва, 1970.
  • Ленінізм і сучасні проблеми історико-філософської науки. Москва, 1970 (редактор).
  • Теоретична спадщина В. І. Леніна і сучасна філософська наука. Москва, 1974 (редактор).
  • Іовчук М., Курбатова І. Плеханов. Москва, 1977.

Нагороди і звання

Примітки

  1. а б в Бібліотека КонгресуLibrary of Congress.
  2. а б в г Чеська національна авторитетна база даних

Джерела