Інтерес (право)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Інтерес (значення).

Інтере́с (у праві) — прагнення особи повніше задовольняти свої потреби і бажання, що прямо не формалізовано в конкретному суб'єктивному праві, проте не суперечить праву як такому.

Конституційний Суд України дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес»: це — прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам[1].

У структурі законного інтересу виділяють два елемента:

  1. прагнення суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом;
  2. звернення в деяких випадках за захистом до компетентних органів[2].

Як приклад законного інтересу можна навести: зацікавленість у здоровому підростаючому поколінні; зацікавленість автора у високому гонорарі; зацікавленість підозрюваного у спростуванні підозри та ін.

Охоронюваний законом інтерес підлягає захисту нарівні з правами[3].

Див. також

Примітки

  1. ↑ з Рішення Конституційного Суду України у справі про охоронюваний законом інтерес від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, справа N 1-10/2004. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 9 жовтня 2012.
  2. ↑ Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. — 4-е изд., перераб. и доп. — Москва : Юристъ, 2002. — С. 182. — ISBN 5-7975-0484-7.
  3. ↑ Стаття 15 Цивільного кодексу України. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 13 жовтня 2012.

Посилання

Джерела

  • Малеин Н. С. Охраняемый законом интерес // Советское государство и право. — 1980. — № 1.
  • Экимов А. И. Интересы и право в социалистическом обществе. — Л., 1984.

Література