Інтелектуальний капітал

Існують різні підходи до визначання поняття "інтелектуальний капітал":

  • Інтелектуа́льний капіта́л — інтелектуальні здатності людей, у сукупності зі створеними ними матеріальними й нематеріальними засобами, які використовуються в процесі інтелектуальної праці.[1]
  • Інтелектуа́льний капіта́л — це інформація й знання, які відіграють роль «колективного мозку», що акумулює наукові й повсякденні знання працівників, інтелектуальну власність і накопичений досвід, спілкування й організаційну структуру, інформаційні мережі та імідж підприємства.[2]
  • Інтелектуа́льний капіта́л — вартість сукупності наявних у нього інтелектуальних активів, зокрема інтелектуальної власності, його природних і придбаних інтелектуальних здатностей й навичок, а також накопиченої ним бази знань і корисних відносин з іншими суб'єктами.[3]

Структура інтелектуального капіталу

У складі інтелектуального капіталу виділяють три складові:

  • Людський капітал: знання, навички, досвід, ноу-хау, творчі здібності, креативний спосіб мислення, моральні цінності, культура праці та ін.;
  • Організаційний капітал: патенти, ліцензії, ноу-хау, програми, товарні знаки, промислові зразки, технічне й програмне забезпечення, органі-заційна структура, корпоративна культура й т.п.;
  • Споживчий капітал (його слід трактувати більш широко, як інтерфейсний капітал): зв'язки з економічними контрагентами (постачальниками, споживачами, посередниками, кредитно-фінансовими установами, органами влади та ін.), інформація про економічних контрагентів, історія взаємин з економічними контрагентами, торговельна марка (бренд).[4]

Чинники, що впливають на інтелектуальний капітал

Інші визначення

Інтелектуа́льний капіта́л підприє́мства — сукупність інтелектуальних ресурсів (матеріальних і нематеріальних) і здатностей до їх реалізації, що визначають спроможність підприємства розвиватися на основі інформації і знань.[4]

Інтелектуа́льний капіта́л ВНЗ — сукупність інтелектуальних ресурсів і здатностей до їх реалізації, які забезпечують умови тривалого розвитку ВНЗ на основі генерації, накопичення і використання інформації і знань (фактів і правил).[6]

Посилання

Література

  • Стюарт Т. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организации / Томас А. Стюарт. – М.: Поколение, 2007. – 368 с.
  • Чухно А. Інтелектуальний капітал: сутність форми і закономірності розвитку / А. Чухно. // Економіка України. – 2002. – №11. – С. 48—55. – №12. – С. 61—67.

Примітки

  1. ↑ Мельник Л. Г. Экономика информации и информационные системы предприятия : учебн. пособ. / Л. Г. Мельник, С. Н. Ильяшенко, В. А. Касьяненко. — Сумы : ИТД «Университетская книга», 2004. — 400 с.
  2. ↑ Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. Постиндустриальные теории и постэкономические тенденции в современном мире / В. Л. Иноземцев. — М. : Academia. — Наука, 1988. — 640 с.
  3. ↑ Леонтьев Б. Б. Цена интеллекта. Интеллектуальный капитал в россий-ском бизнесе / Б. Б. Леонтьев.  М. : Издательский центр «Акционер», 2002. — 200 с.
  4. ↑ а б Ілляшенко С. М. Інноваційний менеджмент: Підручник. — Суми : ВТД ―Університетська книга, 2010. — 334 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 квітня 2018. Процитовано 23 липня 2012.
  5. ↑ Проблеми і перспективи ринково-орієнтованого управління інноваційним розвитком: монографія / За ред. д.е.н., професора С.М. Ілляшенка. - Суми: ТОВ "Друкарський дім "Папірус", 2011. - 644 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 23 липня 2012. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Ілляшенко С. М. Інтелектуальний капітал ВНЗ як запорука його інноваційного розвитку: сутність, структура, підходи до оцінки// Маркетинг і менеджмент інновацій, 2011, № 1. — C. 145–154. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 липня 2012.